20 хвилин, щоб зібрати по частинах свого друга. Історія Миколи, який не втратив людяність у Бучі

Йому 53. Він жив у підвалі 34 дні. Йому дали 20 хвилин, щоб поховати одного зі своїх трьох друзів. Для когось всього лише цифри. Для Миколи це одне життя, його власне.

Рідний дім чоловіка в Бучі, й зараз це багато про що говорить. Він заїкається, а сказати щось вдається лише тоді, коли палить цигарку.

У нього була можливість виїхати, але він вирішив залишитись — робота домоврядником у п’ятиповерхівці вимагає відповідальності. Окрім того, у місті залишились його троє друзів.

Перший день боїв у Бучі приніс з собою і перший снаряд, що залетів просто у вікна, пробив стіну та застряг у дитячому ліжку. Добре, що дітей вдалось евакуювати раніше.

Читати на тему

У повітрі запах смерті — як живе звільнена Буча сьогодні

Дивися, як оговтується сплюндрована і закатована нелюдами Буча.

Тому довелося з друзями одразу гасити вогонь та рятувати стареньких і жінок, яких вдалося сховати у підвалі. Чоловіки теж перебрались туди жити.

Коли окупанти вдерлися у місто й почали встановлювати свої порядки, вони вривались у кожен будинок. Роздягали чоловіків і шукали татуювання, виводили їх на вулицю. Миколі та двом його друзям, Леоніду та Сергію, було за 50.

Іншому їх другу було менше. Його звали Леонід, він став першим, кого поховав Микола. Окупанти сказали, що він, з огляду на вік, ще може воювати, тому вистрелили просто в голову. На цьому місці й досі видніється пляма крові.

Тепер Леонід завжди вдома — його могила прямо надворі під будинком, біля трансформаторної будки.

Через кілька днів посилилися бої, а Миколі довелося ховати ще одного друга. Сергій вийшов на кілька хвилин на вулицю, щоб перекурити. Натомість отримав кулю, без жодних слів і попереджень.

Окупанти з плином часу ставали все більш жорстокими, неначе зовсім оскаженіли. Тому виходити з підвалу стало зовсім небезпечно. Люди вирішили повністю зачинитися.

Ймовірно, росіяни хотіли розстріляти абсолютно всіх, коли стало зрозуміло, що їм доведеться відступити. Коли їм не вдалось вибити двері, кинули гранату.

Останній друг, Леонід, намагався тримати вхідні двері. Після вибуху була довга тиша. За добу окупанти постукали та сказали, що у Миколи є 20 хвилин, щоб усе прибрати.

Читати на тему

Росія порушила всі права людини, але чому вона досі залишається в ООН

Чому Росію досі не вигнали зі складу ООН та інших міжнародних організаціій.

На скривавлених сходах він побачив тіло друга, по частинах. Голову відірвало, а ноги розкидало.

Микола зібрав усе, що залишилось від Леоніда, у пакет. Викопав третю могилу, наскільки зміг, та поховав останнього друга.

Після того, як російські терористи покинули Бучу, він переймається лише за те, щоб саме це поховання не розмило дощем.

Попри біль та цілковитий жах, Микола зберіг найважливіше у собі — людяність. Чоловік сам став втіленням цього слова.

Він плаче від того, що його нарешті слухають, а він може поділитися своїм болем, який не змусив його перетворитись на іншу людину. Він став одним із найкращих втілень слова “людина”.

Нагадаємо, раніше ми розповідали історію звичайної родини, яка провела три тижні у пеклі.