На алеї лежить кілька трупів, а поруч м’ячем грають діти. Боєць Азова розповів про те, як виглядав Маріуполь зсередини

Дмитро Усіченко — боєць полку Азов на псевдо Вишня. Він разом з іншими воїнами зміг дістатися до заблокованого окупантами заводу Азовсталь повітряним коридором та допомогти своїм побратимам.

Він — один з небагатьох, хто вижив після ризикованої операції на гвинтокрилах, та один із тих, хто повернувся на підконтрольну Україні територію з російського полону. 

Дмитро розповів, як виглядав Маріуполь на момент його приїзду. Ця розповідь шокує.

Боєць розповів, що спочатку не знав, що вони летітимуть на гвинтокрилах. Каже: просто надійшла пропозиція допомогти хлопцям тримати оборону. Дмитро та його хороший друг на це погодилися.

Я розумів, що це квиток в один кінець.

— Коли я прилетів, азовці мене забрали. Багато хлопців, які мене знають, побачили й кажуть: “Чому ти тут?” А я кажу: “Ви ж брати, приїхав вам допомагати”, — каже Дмитро.

Вишня каже, що зрозумів: те, чого навчались (тактики) — це все не працює. 

— Ми їхали набережною на провулок Грецький. Там був такий момент, який я завжди порівнюю з фільмом Silent Hill. Я такого Маріуполя ніколи не бачив. Це якийсь сюрреалізм вийшов.

Я побачив труп на лавці, який сидів і якого ніхто не забирав. Мама гуляла з візочком біля цього трупа, а поруч діти грались м’ячем.

На алеї також лежало кілька трупів, а діти гралися м’ячем, не помічаючи їх, та сміялись. Потім ми їхали далі й зустріли дорогою п’ятеро дітей. Під’їхали до них, а всі ці діти були контужені… Пустий скляний погляд, великі очі… Сказали, що йдуть по воду. Такий Маріуполь я побачив, — розповідає боєць.

Читати на тему

Мене роздягнули повністю, до трусів. Як маріупольчанка пройшла фільтраційний табір окупантів

Розділи до трусів та тиснули психологічно. Дивіться історію жительки Маріуполя про жахи фільтраційного табору.

За його словами, перші півтори години він був з двома бійцями — вони померли. Першу контузію Дмитро отримав, коли бійці зайняли позицію біля будинку, треба було сповіщати групі, куди їде танк. Адже окупанти ходили за танком, їх треба було “накрити”. 

— Але вийшло так, що я не був готовий… Були великі дистанції між кожним солдатом. Та й багато чого не вистачало… Я перший раз побачив друзів такими, вони завжди були охайно вдягнуті, а це як “замухрихи” якісь. Казали: речі привезли — кидайте їх, вони не потрібні. Ми воюємо в тому, в чому ходимо, — розповів Дмитро.

Захисники Азовсталі стали героями не тільки для України, а й усього світу. Раніше ми розповідали історії бійців Азовсталі, які повернулися з полону.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!