Я відчуваю все, що й він, і так триватиме, доки чоловік не повернеться. Історія жінки зі сталі, що чекає коханого з полону

Жінки, що чекають своїх синів, чоловіків, братів чи батьків з полону — неодмінно зі сталі, з української сталі. Бо як інакше описати їхню силу, з якою матері та дружини, сестри й доньки борються за людське щастя?

У спільному проекті з Серце Азовсталі, видання Vogue розповіло історію маріупольчанки Наталії. Свого чоловіка, військовослужбовця Нацгвардії України, вона востаннє бачила в ніч з 23 на 24 лютого 2022 року. 

Нині він вже 16 місяців перебуває у російському полоні. Про боротьбу в тилу та очікування на повернення коханого Наталія розповіла Vogue. Ми виділили головні деталі та розповідаємо їх тобі.

Чекати — означає боротися

— Коли ми з молодшим сином Тимуром виїздили з Маріуполя 24 лютого о девʼятій ранку, я подумала, що це надовго. Тож прихопила своє весняне пальто, щоб переодягнутися, коли потепліє, — зізнається жінка.

Для сімʼї Наталії війна почалася ще у 2014 році, тож вона розуміла, що це — не просто побігати-постріляти. Рішення виїжджати що у 2014, що у 2022 році було ухвалене саме тому, що було розуміння: на рідних українських військових росіяни влаштують справжнє полювання. 

Востаннє чоловіка бачила в ніч проти 24 лютого. Пів на четверту ранку йому подзвонили та викликали на службу. І Наталія каже: розуміла, що має знову рятувати дитину та виїздити. 

З міста їх вивіз друг чоловіка, що мешкав із сімʼєю у Дніпрі. Він врятував їм життя, забравши з самого пекла.

Під час дзвінків та коротких повідомлень чоловік просив Наталію не питати про Маріуполь і що він переживає там. Натомість хотів знати, як живе його сімʼя, куди їздить, що бачить. 

— Ми рідко говорили про Маріуполь. Одного разу чоловік сказав: “Маріуполь стирають з лиця землі”. А більше і говорити нічого не потрібно було — все зрозуміло. Знаєте, як він ще казав? “Рівняють із землею”, “утюжать“.

Одне слово буквально передавало весь жах, що він бачив перед собою.

Про всі деталі перебування на Азовсталі та в Оленівці Наталія, як і більшість інших рідних українських оборонців, дізнавалася вже згодом. Так, про всі жахи тієї оборони вона чула від військового хірурга, що був на заводі в Маріуполі та в Оленівці. Його нещодавно обміняли.

Після того, як Наталія з молодшим сином Тимуром покинули Маріуполь, вони пʼять місяців прожили у Данії. Зрештою, син попросив маму повертатися додому.

— Так ми якось з ним домовилися між собою, що наш дім — це вся наша Україна. І ми повернулися. Вирішили, що будемо тут чекати: я чоловіка, а він — батька, — каже Наталія.

Читати на тему

Маріуполь, якого вже немає. Військовий видав книгу фоторобіт як пам’ятку померлому місту

Унікальна книга, як пам’ятка знищеному росіянами місту. Читай у матеріалі про фотокнигу Маріуполя, створену українським військовим.

Не маю права розкисати

За фахом Наталія — косметологиня. Однак нині головним завданням для всієї їхньої родини є боротьба за чоловіка та батька, що вже 16 місяців перебуває у полоні.

— Де я беру сили? Це діти. Якщо ти маєш дитину — не маєш права розкиснути та нічого не робити.

А ще Наталія каже, що для тих хлопців та дівчат, що повертаються додому, важливо бачити, що їхні рідні залишилися таким же, як і до 24 лютого. Від того вони й самі швидше одужують: родини військовослужбовців навіть говорять між собою, що вони не мають права хворіти.

Найгіршим для Наталії є розуміння, що допомогти собі вона може будь-якої миті, а її чоловік — десь далеко, без ліків та належного догляду, переживає знущання та катування. Тож всі сімʼї військовослужбовців живуть наче не своє — їхнє життя, весь час у бойовій готовності.

Здається, я відчуваю все, що відчуває він, — і знаю, що так триватиме, поки чоловік не повернеться.

Наталія з сином Тимуром мріють показати чоловіку та батьку улюблені місця свого нового дому — Києва. Місто підтримало їх у мить, коли було дуже важко.

Історію іншої дружини, що дочекалася свого коханого з полону, ми розповідали раніше: про адаптацію військових після полону, роботу благодійників та готовність держави до таких викликів, читай у матеріалі.

Фото: Vogue.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.