“Недовго протягне”: історія полковника, який тримав Савур-Могилу 12 діб й вийшов живим

Безумовно, багато військових щодня роблять героїчні речі. Вони реалізовують ризиковані операції у складі різних підрозділів Збройних сил, зокрема і в спецпідрозділах. Аби потрапити у спецпризначенці, треба пройти відбір, а про декого кажуть, що він народився воїном спеціального призначення. 

Так можна сказати і про героя України Ігоря Гордійчука, його історію розповіли у ГУР. Чоловік одразу після школи почав опановувати військове ремесло у різних навчальних закладах, але своє покликання знайшов серед рядів спецпризначенців.

Спершу навчався в Київському інституті Сухопутних військ, там він з відзнакою закінчив факультет підготовки офіцерів оперативно-тактичного рівня Національної академії оборони України. Згодом закінчив і Коледж сухопутних військ Збройних сил США. Свою службу він розпочав вже на посаді командира механізованого взводу.

Спецзагін як покликання

Після певного часу на службі Гордійчук перевівся до військової частини спеціального призначення. Там він став заступником командира окремої бригади спеціального призначення, пізніше — командиром створеного на базі бригади восьмого окремого полку спеціального призначення — однієї з найкращих частин Збройних Сил України. 

Крім цього, він у складі міжнародного контингенту проходив службу в Афганістані. Згодом став першим заступником начальника Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та проходив службу в Генеральному штабі ЗС України та Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України.

Ще за часів АТО полковник Гордійчук брав безпосередню участь у багатьох операціях. Тоді він очолив загін спецпризначенців, які виконували завдання в тилу ворога. Одним із видатних моментів в його службі було командування боями з захоплення Савур-Могили.

12 діб непереривних боїв на Савур-Могилі

Люди можуть знати про Савур-Могилу з історії Другої Світової війни. Саме вона стала ключовою позицією гітлерівської оборони. У штурмах Савур-Могили тоді загинуло в повному складі кілька радянських дивізій. Ця висота зберегла своє стратегічне значення і під час російсько-української війни. 

Коли на початку російсько-української війни росіяни зайняли Савур-Могилу, вони облаштували там спостережний пост. Звідти ворожі артилерійські коректувальники фактично повністю заблокували пересування дорогами в секторі “Д”. Виведення військ було можливим тільки в разі захоплення Савур-Могили, тому для її утримання були залучені кращі загони російських найманців.

Читати на тему

Вовчанський агрегатний завод звільнили від росіян: подробиці операції ГУР

Тепер він під контролем України! Дивися відео в нашому матеріалі.

12 серпня 2014 року 14 розвідників у групі спецпризначення Крим під керівництвом Гордійчука прорвалися на Савур-Могилу. Спецпризначенці взяли під контроль спостережний пункт на верхівці та почали виконувати завдання з коригування артилерійського вогню.

Ворог одразу зрозумів, яка загроза перед ним, тому вирішив залучити артилерію та загони найманців з бронетехнікою, щоб знищити український загін. Через постійні обстріли росіян з ладу вийшла апаратура для зв’язку. Утім, можна було знайти такі точки та упіймати звичайний мобільний зв’язок.

У той період українські воїни перебували під постійним вогнем важкої артилерії, а ворожа піхота майже щодня штурмувала вершину. Бійці були в укриттях, що рятувало їм життя, але вони дістали поранення, зокрема і контузії.

Та попри це українцям вдавалося відбивати денні штурми росіян і нерідко лише за допомогою стрілецької зброї й гранатометів. Російські найманці також шість разів намагалися захопити Савур-Могилу вночі. Але наші захисники завдяки грамотно організованій обороні та рівню індивідуальної підготовки мали мінімальні втрати.

Через певний час до наших розвідників прибуло підкріплення, і група Крим здійснила ротацію. Але її керівник Гордійчук залишився та продовжив бойове завдання. Він повідомляв інформацію про ворога, попри поранення в руку й контузію. Вже 24 серпня українці отримали наказ відходити з Савур-Могили, бо стало зрозуміло, що вона у щільному кільці. Тієї ночі Гордійчук дав наказ про відхід із Савур-Могили, безперервні бої за неї тривали 12 діб.

Читати на тему

Сховався від дрона під старою ванною: історія порятунку розвідника, що виконує обов’язки на Донеччині

Розвідник Станіслав вважає, що безвихідних ситуацій на війні не буває. Головне — не програти самому собі.

Дивом вижив після тяжкого поранення

Наші розвідники змогли потайки пройти тилами ворога близько 60 км. Потім вони приєдналися до наших військ під Многопіллям. Усі частини пішли на прорив 29 серпня.

Сержант Стегар, який був у групі Гордійчука, згадує, як їх раптово обстріляли у машині. Їх накрили снарядами й мінами, сам вибух стався у кузові. Військові виривалися з машини, яка палала, хотіли допомогти полковнику, але не змогли. Він сам дивом, з тяжким пораненням, вирвався з автівки.

Він виповз до нас сам. Ми його підібрали та зробили перев’язку. Рана була страшною — було неймовірно, що чоловік сам рухався з такою раною і намагався продовжувати бій, — говорить Стегар.

За його словами, Гордійчук продовжував керувати боєм, навіть зривав пов’язку. Тоді росіяни взяли в полон полковника, Стегара і ще одного військового. Гордійчука хотіли лишити просто на місці, мовляв, довго не протягне. 

Весь день полковник лежав сам, без будь-якої допомоги й догляду, з однією тією пов’язкою, яку ми йому одразу наклали. 

Коли я дізнався, що офіцер вижив, мене така гордість за нього взяла! — говорить сержант і додає, що Гордійчук став прикладом мужності.

У 2015 році Гордійчуку надали звання Герой України та вручили орден Золота Зірка. Чоловік також нагороджений орденами Богдана Хмельницького II та III ступенів.

Українські розвідники виконують складні завдання ціною власного життя. Раніше ми розповідали історію Олега Бабія, який 600 км пішки пройшов по території ворога, щоб знищити Ту-22М3.

Усі фото: ГУР

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.