Наталія Коспа з міста Олександрія, що у Рівненській області, вирішила отримати свій перший закордонний паспорт у 96-років через онуку, яка живе в Амстердамі разом з коханим-нідерландцем.
Я зв’язана з нею кровно і душею. Вони сюди приїжджають, а я хочу побачити, де вони і як там.
Жінка хоч у 1977 році об’їздила СРСР, але розуміє усі ризики для здоров’я через вік. Говорить, що дух її точно витримає. Його вона гартувала ще за часів Другої світової війни, коли була зв’язковою УПА.
Їй було всього лиш 17 років, коли її ув’язнила на два роки радянська влада. Чотири дні ще зовсім юну дівчину допитували, намагались змусити підписатись під словами, яких не говорила. Не давали ні сісти, ні лягти.
З тих подій минуло чимало часу, пані Наталія встигла навіть видати власну збірку віршів Незабудка. Поезією вона захоплюється практично з дитинства. А ось тепер прагне світ побачити.
Я багато книжок читала, я знаю, що, де і як. То я хочу ще і своїми очима побачити.
Повномасштабна війна для жінки — це друга на її віку збройна боротьба. Та попри все, Наталія після поїздки мріє повернутись додому — в Україну.
В Україну повернуся, бо довго ніде не можу бути. Не хочу вмирати ніде, тільки в Україні.
Та українські бабусі не лише подорожують, але й рятують. Читай, як Марія Степанівна з Чернігівщини стала справжнім ангелом для волонтерів та біженців.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!