Показати своїм прикладом, як треба служити. Історія бойової медикині Пілюлі, яка не вагалася у рішенні йти воювати

За вісім років війни виросли свідомі українці. Підлітки, які чули про війну або тікали від неї, зараз захищають Україну, напевно, з найбільшою мотивацією. Лідії лише 21 рік, проте вона не вагалася, чи йти на війну. Навіть вирішила своїм прикладом показати, як захищати Україну.

Вона — бойова медикиня на псевдо Пілюля. Рятує життя, ховається від ракет та навчає бійців тактичної медицини на фронті. Її історію розповіли у проекті Землячки.

— Хлопці та дівчата прийшли дуже вмотивованими. Кожен прагне захистити свою сім’ю, свою домівку, свою країну. Ми готові йти до останнього, здаватися ніхто не збирається, — стверджує Лідія.

Про початок війни

Повномасштабна війна застала дівчину в Одесі, вона там проживала останні три роки. Коли почула вибухи, думала, що так голосно вивозять сміття. Проте, коли відкрила чат з колегами, зрозуміла — почалася війна. Дівчина почала збирати речі та вирушила в Ізмаїл до матері, адже та була сама.

За фахом Лідія медична сестра, тож їй легко дається все, що пов’язане з медициною.

— Можливо, за інших обставин я подумала б, чи йти служити… Але, коли навколо мене 99% намагалися сховатися, я не витримала і вирішила своїм прикладом показати, що треба захищати свій дім, свою країну, — каже медикиня.

Найскладніше на війні

Лідія розповідає про свій характер. Каже, не любить коритися.

Мама найбільше хвилювалася саме за це. Каже: “Ти не та людина, яка буде слухати, мовчати й робити. Тебе звідти виженуть”, — згадує дівчина.

Також Лідія скаржиться на жіночі проблеми, а також хвороби. Проте каже: хлопці усе розуміють, підтримують та намагаються покращити умови. Щодо страху на війні, відповідає так:

— Страшно, напевно, всім. Страшніше очікування смерті, аніж сама смерть. Не хочеться померти якось від ракети у казармі. Але ніколи не знаєш, куди прилетить, — ділиться Лідія.

Медикиня проводить заняття для військових. Каже, все проходить доволі весело. Бійці намагаються відтворювати усе, що показує дівчина, адже розуміють — потрібно не тільки стріляти. Треба знати, як допомогти собі й товаришу.

Читати на тему

Пройшла Майдан, втрату коханого та бої під Сєвєродонецьком: історія бойової медикині Ярини Чорногуз

Ярина Чорногуз за освітою філолог та літературознавець, але революції та війна змінили її життя. Тепер дівчина — бойова медикиня.

Не забувати про реальність

Попри те, що українці надихаються подвигами ЗСУ, Лідія просить не забувати, що ситуація насправді страшна.

Добрі хлопці, посмішки, веселощі — це, звісно, дуже добре. Але не треба забувати, що йде війна. Жорстока війна.

— Коли лежиш у бліндажі, й просто туди прилітають снаряди. Тут і контузії, і травми. Кожен крок на фронті — невідомість, — наголошує медикиня.

Вона просить українців не забувати про реальність. Запевняє: все буде добре, адже ми — неймовірний народ! А для окупантів вона може підготувати пакети. Пілюля переконана: Росії прийде кінець. 

Раніше ми розповідали історію прикордонника Арея з Донецька, який ще дитиною побачив усю жорстокість війни.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!