Американець за паспортом, українець — за покликом душі: історія боротьби за Україну письменника Доржа Бату

Американець за паспортом, бурят за національністю та українець за покликом душі. Саме так у найновішому інтерв’ю Vogue описує письменника Доржа Бату.

Він прожив в Україні досить недовго, будував кар’єру журналіста, але навіть після переїзду у 2011 році в США його серце було віддане українській державі. П’ять років тому Дорж Бату почав вести україномовний блог, а вже згодом видав перший роман українською Франческа. Повелителька траєкторій.

Весь основний час письменник проводить на роботі у надзвичайно відповідальній високотехнічній сфері оператором корекції траєкторій космічних апаратів NASA. Завдяки цьому і знав із січня 2022 року, що починається загострення.

Тоді посеред місяця чоловіка зняли з наукових проектів для посилення воєнних. А ввечері 23 лютого пролунав гучний дзвінок. Дзвонила командорка з військової бази, й Доржу Бату потрібно було їхати на роботу.

До останнього не хотілось вірити в те, що може дійсно початись повномасштабна війна.

Не тому, що Росія не може напасти, а тому що йдеться про 21 століття і цивілізований світ.

Однак усі дані та показники говорили про те, що все, на жаль, у цьому розвиненому світі можливо. Навіть неспровокована та жорстока війна. Від усвідомлення, ділиться письменник, у нього тряслися руки. Був стан напівсвідомості, у якому довелось проіснувати певний час.

Проте кожен новий день та небачена жорстокість нашого ворога вимагала чітких та рішучих кроків. Дорж Бату навіть запитував у знайомих, чи може якось приєднатись до лав ЗСУ, але йому пояснили, що його робота на місці буде більш корисною.

Його небіж Олексій — єдиний кровний родич, який лишився в Україні, все-таки вирішив долучитись до української армії й тепер боронить країну на передовій. Вся інша рідня Доржа Бату або в США, або в Монголії. З родичами, які лишились у РФ, письменник рішуче порвав усі зв’язки.

Олексій

Українець за покликанням пояснює, що зараз неможлива ані співпраця, ані спілкування з представниками країни-агресора. Чути чоловіку висловлювання, що це війна Путіна, досить дивно.

Не Путін ґвалтував українських жінок, це робили росіяни. Це не був наказ, це був вибір. Не Путін руйнував житлові квартали Маріуполя, це були пілоти, які мають сім’ї та дітей.

Тому Дорж Бату говорить, що ліпше буде конвертувати лють у щось корисне. Оскільки саме це відчуття, на думку чоловіка, дає сили нам на боротьбу.

Читати на тему

Якщо пощастить повернутися, то припиню бути толерантною: історія командирки взводу Юлії Микитенко

Перша командир жіночого взводу нині боронить Донеччину, розповіла про військові будні.

Зараз сім’я письменника витрачає усі кошти на медичне та військове спорядження. А коли прийде час відбудовувати Україну, то так само вкладатиме гроші у відновлення країни.

Хочу витрачати свої кошти в Україні. Я впевнений, що ми в будь-якому разі будемо допомагати відроджувати Україну — а можливо, і повернемося.

А поки не лише коштами, але й фізично Дорж Бату долучається до боротьби. Ще з перших днів повномасштабного вторгнення робить запити до сенаторів та намагається усіма можливими способами просвітити їх у темі війни.

Пояснити, наскільки жорстокою вона є, оскільки американським військовим все і так зрозуміло.

Всі мої колеги, особливо військові, розуміють, що коїться, і розуміють, як Росія веде війну і що це фактично не війна, а геноцид. Називаймо речі своїми іменами.

А ось із політиками ще доводиться працювати, показувати фото та відео звірств російської армії в Бучі, Маріуполі, Харкові. І саме цей діалог допомагає боротись демократичним шляхом та не давати забувати чи стомлюватись від війни західним політикам.

Допоки війна триває, їм (політикам, — ред.) доведеться жити під постійним тиском своїх виборців.

Однак Дорж Бату впевнений, що західні громадяни та працівники ЗМІ не лише не втомлюють, а й збільшують свій інтерес у питанні України.

З’являються цілі відділи, що займаються питанням війни, яка розгорнулась на теренах нашої держави. Звичайні мирні жителі західних країн і самі готові шукати нову інформацію та поглиблювати свої знання про Україну, а усі міста європейських держав прикрашають українські прапори.

Деякі митці наважились піти до Збройних сил, навіть не маючи досвіду. Читай ексклюзивне інтерв’ю з Мішею Панчишиним та Іоанном Зенковим, які з перших днів повномасштабного вторгнення пішли захищати країну.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!