Історія Мар'яни Жагло: жінка з гвинтівкою в руках

Жінка з гвинтівкою в руках — історія Мар'яни Жагло

Її фото з гвинтівкою на кухні в січні облетіло весь світ. Статтю про киянку написало британське видання The Times. 52-річна Мар’яна Жагло, маркетологиня і мама трьох дітей, вже два роки була в лавах київської тероборони.

Вступила туди, бо знала: Росія не зупиниться, і колись таки доведеться захищати і свій дім від окупантів.

Мар’яна Жагло — жінка з гвинтівкою в руках

Оскільки війська Путіна скупчуються менш ніж за 60 миль від столиці, деякі громадяни беруть ситуацію у свої руки.

У мене є родина. Ви ж знаєте, що жінка, яка захищає своїх дітей, — вона найлютіша.

Російські пропагандисти з Мар‘яни робили холоднокровного бойовика. Згодом у МЗС Росії Мар’яну назвали фейком.

Але ж бачите — не фейк, я на фронті!

Вона не пішла на фронт у перший же день лише тому, що не могла фізично. Після серйозної операції на нозі. Розповідає, що на милицях відправила дітей потягом, а сама залишилась.

Лікування і реабілітація мали тривати півроку. Але вже за два тижні Мар’яна кинула милиці і взяла до рук автомат. Вона — стрілкиня.

Не змогла сидіти вдома і доєдналася до хлопців. І все, вже відбулася моя реабілітація на фронті.

Її 130-й батальйон тероборони спершу захищав аеропорт Жуляни. Далі витискали окупантів з Ірпеня. Там під обстрілами загинув її побратим.

Найважче у війні

Коли загарбники пішли з Київщини, батальйон Мар’яни відправили боронити Харківщину.

Є напрямок на Бєлгород, досі там тривають бої. Це траса, яка дозволяє росіянам здійснювати логістику, і вони за неї тримаються зубами, там бої йдуть на смерть.

Саме там були найпекельніші для Мар’яни два тижні війни. Побратими, які мали змінити їх на позиції, потрапили під обстріл і загинули. 15 днів Мар’яна провела в окопах, без зв’язку і під постійним вогнем окупантів.

— Інколи на нас виїжджали з кулеметами, просто обстрілювали, і мінометні прильоти були весь час. Постійні обстріли, дуже важко було, багаття розводити не можна, нічого не можна, бо ми не мали себе викрити, свої позиції.

Розмовляти не можна, гріти воду не можна, весь час має бути повна тиша.

Поки Мар’яна з усіх сил намагалася вижити, її сім’я не знаходила собі місця. Навіть чоловік, який теж воює.

Я 15 днів була без зв’язку, вони знали, що за чотири дні маю зателефонувати. У чоловіка навіть голос пропав, так хвилювався.

Вона готувалася до війни, але таке навіть уявити не могла, бачила хіба в голлівудських бойовиках. Кілька разів Мар’яна прокидалася і не могла усвідомити, де вона і що відбувається, а потім згадувала і йшла на позиції.

Читати на тему

Різали, душили і знімали скальп — піротехнік Роман Шутило про пережитий російський полон та розмінування України

Його катували і примушували перейти на бік ворога. Але Роман не здався та продовжує розміновувати Україну.

Мати на війні

Попри страх, жінка щодня брала до рук автомат. Щоб колись не довелося це робити її синові.

Мене тримає те, що буде перемога і я повернуся, зустрінуся з родиною. Це ж усе для них.

Щоб уперше за п’ять місяців обійняти дітей, Мар’яна приїхала додому всього на два дні. Вони, як колись, по-сімейному п’ють чай. Але тепер мама — не просто мама.

Дуже пишаюся своєю мамою, бо вона героїня, — каже син Мар’яни.

Діти вмовляли маму не брати зброї до рук, але зрештою відпустили.

Я знала, що це моя мама і що їй не кажи — вона все одно піде і буде захищати і битися до останнього, — розповідає донька Уляна.

Мар’яна ділиться з дітьми мріями. Найбільше їй хочеться проводити час з родиною десь за будинком, на природі, щось робити, влаштовувати концерти, бо цього було мало.

Але усе це — лише після перемоги. Окупанти мають забратися геть з нашої землі. Тому завтра вона повернеться на передову.