Якщо ми відступимо, то України не буде: історія морпіха Янкі про повернення на фронт задля майбутнього доньки

Він втратив лік безсонним ночам, але все одно помічає дрібниці. Усі вони важливі, щоб нищити ворога на фронті, звідки Андрій на псевдо Янкі колись вже намагався піти.

Після трьох років служби у лавах морської піхоти чоловік сподівався присвятити свою увагу новонароджені донечці, але 24 лютого зрозумів — він має повернутись на передову, щоб вона мала щасливе майбутнє.

Якщо сьогодні ми покинемо ці холодні окопи й відступимо, то вже завтра України не буде.

Тому командир одного з підрозділів морської піхоти говорить, що єдиний вихід — це перемога над окупантами.

Втілював він свої слова у життя й у 2017 році, коли долучився до ЗСУ та розпочав свою кар’єру військового у десантно-штурмовій роті. Однак зупинятись на досягненому ніколи не хотів, тому використовував вільний час, щоб навчитись чомусь новому.

Зокрема, кожну вільну хвилину витрачав на освоєння усіх видів зброї, що були у нас в наявності, брав участь у міжнародних навчаннях як на території України, так і закордоном.

Також мав дві ротації в районі ООС. Тому навіть у ті моменти, коли здавалось, що ворог наблизився критично близько, чоловік не лише знаходив вихід, але й завдавав максимальних уражень противнику.

За п’ять хвилин ми відпрацювала по ворогу з СПГ. Згодом дізналися, що мали чотири точні влучання. Як результат — усі наші неушкоджені. А ворог зазнав солідних втрат у техніці та живій силі, — пригадує Янкі про один із боїв під Пісками.

Читати на тему

Азовсталь, автомат проти танка, собачий корм та Оленівка: жорстка історія морпіха, який боронив Маріуполь

“Доводилося йти з автоматом на танк або чекати, доки він “відпрацює”, потім самому працювати”, — пригадує Віктор будні в Маріуполі.

За такі вміння підлеглі Янкі надзвичайно цінують та поважають свого командира. Чоловік сам ділиться, що навіть не підвищує голос на хлопців.

Натомість продовжує ділитись з ними своїм досвідом. А також наближає разом із побратимами перемогу України та створювати в режимі реального часу нову історію й майбутнє для наступних поколінь.

Сказав, що евакуював сім’ю та готовий повернутись на фронт — такими були перші слова в історії повномасштабної війни полковника Петра Потєхіна. Читай, як чоловік двічі потрапляв на передову та ледь не лишився без ніг.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!