Історія не нудна, її погано викладають: як зацікавити учнів, поради від експертів

Історія часто здається школярам нудним предметом, де треба лише зазубрювати дати та імена.

Але чи проблема в самій історії, чи в тому, як її викладають?

УП. Життя поговорила з істориком Валерієм Хмельницьким, вчителькою Марією Воротило та кандидаткою наук Антоніною Макаревич, щоб дізнатися, як оживити цей важливий предмет.

Чи мусять усі любити історію?

На думку історика Валерія Хмельницького, не варто змушувати кожну дитину фанатіти від історії.

Це нормально, якщо комусь більше подобається фізика, а комусь — танці.

Головне — підтримувати природний інтерес дитини.

Фото: Pexels

Однак, є базові знання історії, які потрібні всім.

Це як наш спільний фундамент для розуміння минулого та побудови майбутнього.

Валерій вважає, що історія в школі має формувати свідомих громадян, тому її викладання має бути цікавим і не перевантаженим зайвими деталями.

Що “вбиває” інтерес до історії?

Суха подача:

Вчителька Марія Воротило каже, що діти засинають, коли історію просто переказують як список дат без емоцій, контексту чи зв’язку із сьогоденням.

Немає можливості сумніватися, шукати правду чи ставити питання.

Відсутність обговорень:

Антоніна Макаревич погоджується — слухати “Так було, і крапка” нецікаво.

Історія — це про життя людей, їхні емоції та рішення, які можна обговорювати та аналізувати.

Розрив з сучасністю:

Ще одна помилка — не показувати, як минуле пов’язане з нашим сьогоднішнім життям. Усі наші винаходи та звички — це результат здобутків предків.

Фото: Pexels

Багато сухих фактів:

Замість таблиць і графіків Валерій Хмельницький радить розповідати захопливі історії про реальних людей, щоб діти могли співвіднести себе з ними.

Оцінки на першому місці:

Зайва зосередженість на оцінках вбиває природний інтерес до навчання. Якщо прибрати оцінку як головний фактор, діти зможуть відкрити для себе історію з цікавістю.

Читати на тему

Майже 40% підтримують вивчення російської в школах — як це пояснюють самі українці

КМІС опитали українців про їхнє ставлення до російської у школах.

Як розбудити інтерес до історії?

Змінювати форму подачі:

Марія Воротило пропонує перетворювати уроки на квести, кіносеанси з обговоренням, майстер-класи з виготовлення артефактів або рольові ігри, де кожен учень має свою роль.

Показати зв’язок з реальним життям:

Антоніна Макаревич радить пояснювати, чому вулиця має таку назву, звідки взялася улюблена страва або чому святкують саме ці свята.

Персоналізація:

Запропонуй дітям уявити себе на місці історичних персонажів:

Уявіть, що ви — 14-річний підліток у Києві у XIII столітті. Як би ви провели свій день?

Здивування:

Валерій Хмельницький вважає, що головне — здивувати дітей, щоб вони запитали:

Вау! А чому так?.

Завдання вчителя — підтримати це бажання дізнаватися більше.

Фото: Pexels

Якість замість кількості:

Не намагайся встигнути розповісти всю історію. Краще глибоко розібрати кілька важливих сюжетів, ніж пробігтися галопом по Європах.

Щирий інтерес вчителя:

Вчитель має сам горіти історією і ділитися цим захопленням з учнями. Неможливо зацікавити тим, що не цікаво самому.

“Учень — дослідник” та цифрові інструменти

Антоніна Макаревич пропонує давати дітям завдання досліджувати історію власної родини або школи, аналізувати документи.

Роль вчителя — лише супроводжувати. Валерій Хмельницький додає, що вчитель має ставити питання, які спонукають до самостійного пошуку, а не давати готові відповіді.

Для оживлення матеріалу Марія Воротило радить використовувати інтерактивні карти, презентації (Canva), вікторини (Kahoot), відео з YouTube або створення власних відеороликів.

Фото: Pexels

Валерій Хмельницький застерігає від надмірної гейміфікації, особливо змагальної.

Краще, коли ігри об’єднують дітей у спільній діяльності.

Антоніна Макаревич підкреслює важливість анімації та сторітелінгу, щоб історія чіпляла емоційно.

Розвиток критичного мислення та суперечності

Марія Воротило радить заохочувати дискусії, ставити відкриті запитання (“А що було б, якби…?”), щоб діти вчилися аргументувати та відстоювати свою думку.

Валерій Хмельницький підкреслює, що історія — це місце для дискусій про неоднозначні події та постаті.

Школа має бути безпечним простором, де можна обговорювати минуле, висловлювати ціннісні позиції та приходити до порозуміння.

Раніше ми повідомляли, що Рада ухвалила закон, який забезпечить визнання освіти українських дітей, що навчаються за кордоном, та спрощує процес підтвердження їхніх дипломів.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.