Поруч люди, про яких тільки в книжках читав: історія педіатра, що несе реформації в країну та військо

43-річний Олександр Ябчанка у свідомому житті не мріяв бути військовим. Говорить виданню Українська правда. Життя, що його шлях безумовно вимушений. Адже від дитинства чоловік прагнув стати лише хірургом.

Але перипетії історії Української держави змусили його стати на шлях впровадження змін як у власному, так і в житті всієї країни. Про революційні зміни у житті Олександра та його внесок у майбутнє держави — читай далі у матеріалі.

Ми не обираємо час, в якому жити, але завжди можемо вибрати, чим будемо займатись. Я не обрав би собі інше життя, аніж те, яке я прожив. Поруч зі мною такі люди, про яких я хіба читав в книжках.

Народження у родині фармацевтів, здавалося, уже визначило рух долі Олександра. Та і його бажання рятувати людські життя дуже сильно впливало на вибір професії тоді ще юного хлопця.

Проте спершу обставини склались так, що він був змушений піти навчатись на педіатра, замість хірургії. За рік в університеті він мав право все ж таки перевестись на бажану спеціалізацію, але він ухвалив рішення відмовитись.

Вдруге доля змінила напрям шляху Олександра під час роботи в Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі, який він назвав українською версією Доктора Хауса, щоправда, для дітей-пацієнтів. Адже він з колегами займався складними випадками.

Та вирішив все ж таки, що від більш непростої хвороби страждає країна. Тому після побиття студентів беркутівцями 30 листопада 2013 року на Майдані Олександр вирушив у Київ. Думав, що лише на кілька днів, але після приїзду стало зрозуміло: ця революція не на два дні.

Ніхто не ставив дурних питань, чого я не ходжу на роботу. Навпаки — дякували за активну життєву позицію й навіть збирали гроші на усілякі потреби для протестувальників.

Розстріли на Майдані лише підкріпили розуміння, що повернутись до звичного колись життя чоловік не може.

Олександр каже, що та зима, поза сумнівом, його змінила. Тоді ж з’явилось бажання творити зміни власноруч, адже, за словами чоловіка, наша держава мала багато проблем, тобто умовних “хвороб”.

Якщо порівняти її з живим організмом, то в України була поліорганна недостатність. Такі пацієнти зазвичай потребують реанімації, але ж їм не лікують усі органи одразу. Лікарі мають пріоритетні завдання та другорядні.

Тоді ж Олександр почав співпрацювати зі спільнотою Громадський сектор Євромайдану. А коли Янукович втік і влада змінилась, активісти прийшли до уряду вже з готовими пропозиціями змін. Це був пакет реформаторських законопроектів у 21 напрямку.

Згодом чоловік став менеджером групи Реанімаційного пакета реформ у системі охорони здоров’я з 2014 до 2016 року. А згодом отримав посаду речника міністра охорони здоров’я. Таким чином, завдяки старанням Олександра, було ухвалено реформу, яка зокрема стосувалась запровадження декларацій з сімейним лікарем.

З 2019 року чоловік полишив роботу через зміни в міністерстві та почав викладати в Українському католицькому університеті. А 24 лютого 2022 року точно знав що робити: зібрався та поїхав зі Львова у Київ, аби долучитись як лікар-доброволець до роти Гонор, яка є частиною батальйону Вовки да Вінчі.

У медицині й на війні головне завдання — мінімізувати втрати своїх людей та їхнього здоров’я. Відрізняються ці сфери тим, що військові ще й мають максимізувати втрати противника.

Спершу займався навчанням бійців, зокрема розповідав, як користуватись тактичними аптечками та лікувати респіраторні хвороби.

Читати на тему

Якби ворог був слабким, ми б вже давно перемогли: командир підрозділу Terra про те, що дасть перевагу на фронті

Впевнений, чим більше росіян, які прийшли сюди, ми знищимо, тим швидше ми досягнемо своєї кінцевої мети, — каже Микола Волохов.

А коли зрозумів, що система в підрозділі не потребує реформ, вирішив знайти собі нове застосування. Став аеророзвідником, а коли військове формування змінило профіль на піхоту, зайнявся також рекрутингом. Адже вважає, що в ультрамарафоні війни потрібно мати поруч мотивованих побратимів.

А тепер, коли Олександр очолив роту Гонор, також нагадує всім громадянам, що лише в їхніх руках майбутнє країни.

Варто пам’ятати: якщо українці закінчаться, ми програємо. І лише в руках кожного свідомого громадянина є ключ до незалежного майбутнього України.

Намагаються робити все можливе й хірурги на передовій. Ці фахівці бачили все, на що вибух може перетворити людське тіло.  Тому читай, як військові хірурги витягають бійців з того світу.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.