До повномасштабної війни у більшості людей була невійськова професія. Героїня цієї історії Леся Ганжа була редакторкою сайтів Доступ до правди про доступ до публічної інформації та Жінки — 50% успіху про жіноче лідерство.
Леся також вела медійні проекти та готувала репортажі з прифронтових територій, займалась вітрильним спортом. Утім, з початком повномасштабного російського вторгнення стала військовою. Спочатку вона була у ТрО Ірпеня, а потім воювала на Харківщині та Донеччині.
Зараз Леся є операторкою FPV-дронів у 518-му батальйоні. Свою історію вона розповіла Світлані Чернецькій з УП.Життя.
Леся розповідає, що зараз з побратимами перебуває на ротації в одному селі на Харківщині. За її словами, село пережило окупацію, тому люди тут дуже допомагають військовим. Вона помітила, що люди говорять тут українською і, напевно, завжди говорили, адже можна почути такі слова як “огуддя” (бадилля, наприклад огірків — ред.).
Господиня каже: “Піди собі вирви кабачка, отам, де огуддя”. Вона ж не в школі те “огуддя” вивчила, — міркує Леся.
Ділиться, що жителі села не беруть гроші з військових, наприклад, за молоко чи прання. Навіть самі закликають приходити прати речі.
В аерогрупі Леся працює з напарником Данилом. Вони працюють не лише з розвідувальними БпЛА, а й FPV-дронами — переважно дрони-камікадзе, споряджені вибуховим “подарунком”. Почала працювати з дронами Леся у квітні 2023 року, а до того була стрільцем-піхотинцем. Зазначає: якщо порівнювати з першими місяцями великої війни, то вона дуже змінилася. Зараз з’явилося більше впевненості.
— Це дуже точкова впевненість: я вмію лише те, що вмію. Це відчуття, як на Майдані, наче ти крапля в океані. Але дуже важлива крапля. В тебе є робота — ти її виконуєш, — каже Леся Ганжа.
До речі, “робота” — це бойові виходи. Жінка розповідає, що військові не кажуть, що йдуть у бій, а йдуть на роботу. Робота аерогрупи кожен раз триває по-різному, залежно від того, як швидко вдалося дійти до точки й розкласти обладнання.
FPV-дрони можуть летіти лише у межах прямої видимості, тому дистанція польоту є вкрай обмеженою. Для цього тим, хто керує дронами, треба якомога ближче підійти до цілі. Військові ризикують, адже електронне обладнання світиться на засобах РЕР.
Леся зізнається, що на бойових виходах добре усвідомила, наскільки важливою є робота у команді.
— Колись мої друзі з бойовим досвідом казали, що в армії чітко працює приказка “Один в полі не воїн”. Якщо ти залишився на полі бою сам — вважай, не залишився. Так мене вчили, робота лише з напарником: один стріляє, другий перезаряджається. В ударно-мобільній аерогрупі теж один багато не напрацюєш, — пояснює вона.
Ділиться, що спершу могли сваритися з напарником, але згодом вдалося чудово налагодити роботу.
Леся вважає, що сексизму в армії рівно стільки ж, скільки й у суспільстві, але за час перебування тут Леся навчилась ставитися до цього інакше. Вона додає, що часто сексизм можуть маскувати під турботу та опіку.
— Я вирішила, що це зайва морока — щоразу протестувати проти проявів сексизму. Я іноді роблю зауваження, але загалом бачу, що життя все розставляє по своїх місцях. У мене є свої бойові задачі.
Зрештою, я прийшла в армію не для того, щоб боротися сексизмом, а для того, щоб воювати з росіянами. Тому сексизм трохи зачекає, — каже вона.
Також Леся скаржиться на те, що ти не можеш розпоряджатися своїм часом. Навіть на ротації доводиться чекати дозволів по кілька днів, щоб сходити до лікаря. А потім цей дозвіл можуть дати лише на кілька годин.
Акцентує на проблемі з формою. Адже, якщо хочеш зручну та хорошу, то доводиться купувати самому. Говорить, що раніше мала чоловічі штани.
— У жінки штани можуть добре лягати на сідниці, але при цьому погано сидіти на стегнах, бо жіночі стегна зазвичай повніші, ніж чоловічі.
Треба розуміти, що зручна форма — це не про красу, це про боєздатність. Солдат, з якого падають штани, чи намуляли черевики, це вже половина солдата, — каже Леся Ганжа.
Жінка додає, що багато військових купують британську форму, адже вона з якісної тканини, зручна та продумана. Вона зазначає, що у рюкзаку на бойовому завданні немає місця запасним штанам. Тож військовий(-а) будуть у них весь час на завданні чи в окопі. Тому ці штани мають бути дуже надійними.
Леся Ганжа вважає, що армія має навчитися залучати жінок, адже це питання мобілізаційного ресурсу. Майже 50% населення країни — жінки, дехто з них може та хоче воювати.
— Армія має розпрощатися із чоловікоцентричністю і навчитися залучати жінок, використовуючи їхні сильні сторони, а не вказувати їм на недоліки. Майже всі підрозділи, про які я знаю, переживають кадровий голод.
Коли ми говоримо про те, чи прийдуть жінки в армію, ми фактично говоримо про перемогу України в цій війні, — міркує операторка дронів.
Вона додає, що жінки можуть бути навіть залучені до тих спеціальностей, які не потребують великої фізичної сили. А щодо бойових спеціальностей — жінки можуть опановувати інженерну справу, мінування і розмінування, зв’язок, медицину чи аеророзвідку.
В українській армії служать десятки тисяч жінок, багато молодих дівчат долучилися до війська після повномасштабного вторгнення. Раніше ми розповідали історію Вікторії Савків, що приєдналася до лав ЗСУ.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.