Гітара в подарунок, а потім його не стало…Як справджуються останні мрії стареньких у притулках

У притулках для літніх людей, з якими працює фонд Юлині бабусі, старенькі не просять багато. Але їхні прохання — зворушливі й дуже особисті.

Гітара, концерт Віктора Павліка й зустріч, на яку чекали роками — засновниця фонду Юля Карпова поділилася трьома історіями, які запам’яталися їй найбільше.

Ці розповіді особливо зворушують у Великдень та Міжнародний день вдячності волонтерам, який відзначають 20 квітня.

У день свят душа прагне добра і надії — тих почуттів, що наповнюють життя сенсом і нагадують: справжні дива створюють люди своїми руками та відкритими серцями.

Музика як остання радість

Анатолій з Горностайпільського геріатричного пансіонату пересувався на інвалідному візку, але його пальці пам’ятали, як торкатися струн гітари.

Якось під час відвідин волонтерів він почув спів іншого підопічного — незрячого Дмитровича, який виконував романси.

Тихо, майже собі під ніс, Анатолій промовив:

Мав би на чому зіграти, ми б із Дмитровичем були гарним дуетом.

Цю фразу випадково почув один із відвідувачів — ветеран і Герой України Сергій Пономаренко.

Через кілька днів Анатолій тримав у руках нову гітару Yamaha.

Це була моя мрія! Ви здійснили мою найбільшу мрію! — не стримував емоцій чоловік.

До від’їзду волонтерів Анатолій не розлучався з інструментом. На жаль, за кілька місяців його не стало, але важливо, що він встиг здійснити те, про що навіть не наважувався просити вголос.

Гітара в подарунок, а потім його не стало…Як справджуються останні мрії стареньких у притулках / 2 Фотографії

Читати на тему

Сміх як ліки: історії лікарняних клоунів, які приносять радість дітям і військовим

Лікарняні клоуни в Україні дарують сміх і підтримку пацієнтам.

Зірка в гостях

Грудень 2022 року в маленькому притулку Прибірська, де проживає близько 30 осіб, запам’ятався неочікуваною подією. На День святого Миколая до мешканців приїхав Віктор Павлік.

Я хотіла, щоб кожна людина в цьому закладі відчула: гість приїхав саме до них, — каже Юля.

Без зайвого пафосу та камер, концерт відбувся для вузького кола — лише для мешканців та кількох працівниць закладу.

Навіть через півроку після цього старенькі обговорювали виступ, все ще не вірячи, що відомий співак співав саме для них.

Гітара в подарунок, а потім його не стало…Як справджуються останні мрії стареньких у притулках / 3 Фотографії

Обійми через п’ять років розлуки

Пані Валентина мешкає в закладі в Прибірську. У неї є дві доньки, але одна з них — Азіза — живе в іншому притулку, у Переяславі.

У дівчини ДЦП, і через стан здоров’я вони з мамою не могли побачитися п’ять років. 

Валентина часто згадувала про Азізу і просила:

Якщо колись буде змога зробити так, аби я побачила дочку, я дуже б хотіла це зробити.

Зрештою Юлі вдалося організувати таку довгоочікувану зустріч. Поїздка була довгою і непростою, та воно було того варте. Мама й донька побачили одна одну вперше за багато років.

Ба більше — після цієї зустрічі притулок у Переяславі, де мешкає Азіза, теж став підопічним фонду Юлині бабусі.

Ці історії нагадують нам, що люди, які живуть у геріатричних закладах, мають такі ж емоції, мрії та бажання, як і всі ми.

Їхні прохання не завжди потребують матеріальних благ. Найчастіше це проста потреба в увазі, спілкуванні та людському теплі.

Вони хочуть бути почутими, отримувати частинку того, що ми іноді сприймаємо як звичайне — тепло людських стосунків.

Гітара в подарунок, а потім його не стало…Як справджуються останні мрії стареньких у притулках / 2 Фотографії

Можливо, це звучить банально, але ці маленькі жести уваги можуть змінити все.

Музика, пісня або просто можливість побачити близьку людину можуть дати старшим людям радість, яку вони втрачають з часом.

Іноді все, що потрібно, це просто слухати та звертати увагу на тихі прохання, які часто залишаються поза увагою суспільства.

Ми всі можемо стати причиною таких маленьких чудес. Усе, що для цього потрібно, — це бажання прислухатися до тих, хто чекає нашої уваги, і зрозуміти, що навіть найменший жест може змінити чиюсь реальність.

Раніше ми говорили, що в юридичній сфері України жінки все більше ламають гендерні стереотипи. Прочитай історії українок, які змінюють традиційно чоловічу професію та доводять, що професіоналізм не залежить від статі.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!