Можна жити інакше. Історія харківського параворкаутера, який мріє побити рекорд України

20-річний спортсмен Микола Хомяков з діагнозом ДЦП планує побити рекорд України й підняти вагу, котра дорівнює масі власного тіла.

Нині він та його тренерка Олена Привалова проводять п’ять днів на тиждень у спортзалі до ночі та чекають визначної дати — 15 травня 2022 року.

Саме тоді група експертів Національного реєстру рекордів України приїде у Харків, щоб зафіксувати досягнення параспортсена.

Стояла біля класу, щоб відвести сина на наступний урок

В історії його життя завжди був інвалідний візок. Микола пересувається на ньому змалечку, адже народився з діагнозом — нижня частина тіла паралізована. 

Та батьки, зізнається юнак, постійно були його опорою і натхненням: віддали до звичайної школи, запевняли, що синочок попри інвалідність не може мати обмежень. 

Вони тричі на тиждень возили дитину до школи, а мама стояла під дверима класу, щоб на перерві допомогти дістатися на наступний урок. 

Власне, батьки привели його і на перші тренування з плавання, котрі дуже скоро переросли у змагання та перемоги.

— Мої друзі в підлітковому віці вже стали кандидатами в майстри спорту з плавання.

Тоді й мені захотілося досягати чогось більшого. У 16 років був переломний момент у житті, адже відчував, що нічого не виходить, що нічого не зможу досягти. Тоді знову не дали скласти руки батьки.

А вже за кілька років я отримав перший свій розряд — кандидат у майстри спорту з плавання, —  розповідає параспортсмен Микола Хомяков.

Саме тоді він переконався, що зможе досягнути всього, що забажає, і викинув із думок сумніви. Микола вступає до Харківської державної академії фізичної культури на тренера з плавання.

Читати на тему

З гордо піднятою головою: історія Насті з Харкова, яка із вигнанців стала чемпіонкою

Настя народилася здоровою дитиною, але стрімко почала втрачати волосся. Через це її попросили піти з дитсадка. Та дівчинка не здалася — вона стала чемпіонкою з гімнастики!

Випадковий забіг

Наступне захоплення також стало спортивним надбанням. Якось Микола побачив в інтернеті хлопців-воркаутерів, і йому захотілося опанувати новий вид спорту.

— Та я не знав, як можу себе проявити. Одного разу брав участь у забігу на інвалідних візках. Там познайомився з одним із хлопців-воркаутерів, його бачив раніше в соціальних мережах. Вони мені допомогли.

Сьогодні я вже можу виконувати стійку на руках, на брусах, на кільцях, і навіть віджимання на кільцях, — розповідає Микола.

Там же він познайомився зі своєю нинішньою тренеркою, котра й організовувала ті забіги — Оленою Приваловою.  

У Харкові вона створила благодійний фонд, який допомагає людям з інвалідністю. Нині тренує Миколу й опікується усім, що пов’язано з підготовкою до  Національного рекорду України. 

Першого разу на забігах без підготовки Микола “пробіг” п’ять кілометрів, а після наших занять всього через кілька місяців — уже 21. 

Це величезна відстань, котру він подолав без жодної зупинки. Знаю, бо сама супроводжувала його, — пригадує тренерка Олена Привалова.

Книга рекордів України

На початку зими вони подали заявку до Національного реєстру рекордів України. 

Параворкаутер Микола має зробити підтягування на брусах з вагою, трохи меншою за власну масу тіла (кажуть, що вагу поки хочуть залишити у таємниці). 

Насправді хлопець міг би знизити кількість кілограмів, оскільки ніхто з людей з інвалідністю не робив нічого подібного в Україні, та вирішили не робити собі попуску. 

Вже три місяці п’ять днів на тиждень вони з тренеркою Оленою тренуються у спортивній залі до чотирьох годин на день.

На заняття Микола приїздить на таксі, оскільки міським транспортом важко пересуватися людям на візках.

— Він ніколи не пропускає тренування, його не потрібно вмовляти й мотивувати. Це унікальна людина за рівнем витривалості, стійкості та характеру.

Попри снігові замети, мороз і поганий настрій, жодного разу він не подзвонив мені зі словами “я сьогодні не прийду, бо втомився / на вулиці холодно / я хочу спати”.

Часто буває таке, що ми виходимо останні зі спортивної зали о 23-й годині, — розповідає тренерка.

Слід також постійно стежити за харчуванням і відвідувати реабілітолога. 

Тренерка і сам хлопець запевняють, що вже готові до встановлення рекорду, оскільки параворкаутер вже підіймає ті кілограми, котрі зазначили в заявці. 

Тепер найголовніше завдання, щоб Микола був готовий до особливої дати — морально.

Варто розуміти, що всі вправи параспортсмен робить, задіюючи лише верхню частину тіла, — тому йому значно складніше, ніж звичайним спортсменам. 

Став тренером і мотиватором для дітей

У Миколи вже є і власні підопічні, котрих він тренує з воркауту — три хлопчики семи, 12 і 13 років.

Насправді охочих багато. Втім, через підготовку до рекорду Микола поки не може взяти більше дітей на тренування. 

— Коли діти приходять на заняття і бачать, що людина на інвалідному візку робить такі складні вправи, у них навіть не виникає думки, що вони не зможуть навчитися, — розповідає Олена Привалова.

Вона також довірила підопічному на тренування і свого сина-підлітка.

Хлопець власним прикладом хоче довести людям з інвалідністю, що вони можуть досягати своїх мрій попри фізичні обмеження. Багато з них роками не виходять з дому і змирилися зі своїм становищем. Але можна жити інакше.

Наступний щабель для Миколи (після того, як його внесуть до Книги рекордів України) — отримати Олімпійську медаль.

Раніше ми розказували історію Ігоря Зіньківського. У 17-річного хлопця аутизм, проте це не заважає йому насолоджуватися звичайним життям підлітка. А його батьки змогли влаштувати інклюзивність у звичайній школі.