На Андрія впав дах укриття: історія тренера з карате, який пройшов сотні медичних процедур

Ще не так давно Андрій Тарасов, 36-річний миколаївець, навчав дітей карате. Його сини — Володимир і Олександр — тільки-но навчилися ходити, але вже не пропускали жодного татового тренування.

З дружиною Тетяною він возив дітей до моря, мріяв про нові спортивні досягнення своїх вихованців, жартував із ними, даючи доброзичливі прізвиська: Діана — “Єжевика”, Тимур — “33 нещастя”…

Але з початком повномасштабного вторгнення життя змінилося. Андрій став бійцем 36-ої окремої бригади морської піхоти України. Захищав рідну землю, аж поки російська ракета не влучила в місце дислокації його підрозділу.

На Андрія впав дах укриття. Побратими витягли з-під завалів — він не пам’ятає, як це було. Не пам’ятає численних переломів, великої крововтрати, черепно-мозкової травми. Три місяці був у комі.

Початок реабілітації ветерана

Одеський госпіталь, потім київський, львівський… Сотні медичних процедур і хірургічних втручань. І лише згодом, коли загроза життю минула, розпочалася реабілітація — той процес, який не менш важливий за порятунок.

В Україні реабілітаційні послуги можна отримати безоплатно за Програмою медичних гарантій — незалежно від місця проживання.

Починати варто ще в лікарні, щойно минає гостра фаза. Чекати виписки не потрібно, адже кожен день важливий для відновлення функцій організму.

У львівському центрі UNBROKEN команда фізичних терапевтів вчила Андрія стискати та розтискати кулак, сідати і стояти на ногах, перевертатися, тримати рівновагу та брати щось до рук. Фахівці з психології і нейропсихології допомагали відновити мову, згадувати слова, повертати пам’ять.

Тут же мультидисциплінарна реабілітаційна команда (МДРК) розробила йому індивідуальний план реабілітації. Тепер у складі МДРК можуть бути не лише лікарі, але й психологи, соціальні працівники — усі необхідні спеціалісти, щоб якомога повніше оцінити не лише характер порушень, але й встановити потреби для реабілітації людини.

Висновок цієї команди стає дорожньою картою реабілітації.

У ньому прописуються, зокрема, потреби у послугах і допоміжних засобах реабілітації (ДЗР), які можна отримати безоплатно на основі такого висновку.

Читати на тему

Звикаючи до життя наново. Як проходить реабілітація військових, що втратили зір

Читай, як відбувається реабілітація військових з втратою зору, які додатки можуть полегшити життя та чи можливе відновлення зору.

Нині ветеран потребує водночас використання крісла колісного, ходунців і милиць. Оскільки Андрій ветеран, то гранична сума на отримання безоплатно ДЗР від держави для нього втричі вища. Так, за висновком, він отримав електричне крісло колісне. Але не вважає його кінцевою метою — щодня тренується, щоби знову ходити самостійно та повернутись за кермо авто.

Тренуватися будь-що

Загалом лікування та реабілітація тривають вже 15 місяців після поранення. Фізичні навантаження в плані відновлення — щоденні й важкі. Але і прогрес помітний: коли дружина показує Андрію відео перших днів перебування у медзакладі, стає зрозуміло, наскільки довгий шлях уже пройдено.

Ефект від реабілітаційних послуг важко переоцінити. Кожен його рух, кожен самостійний крок, кожне правильно вимовлене слово були спільною перемогою фахівців реабілітаційної команди та Андрія і його дружини.

Коли складали план реабілітації, Тетяна запропонувала додати до нього басейн. Лікарі вагалися – було лячно пускати у воду ветерана, який ледь стоїть на ногах. Та все ж таки наважилися. І виграли! Чоловік поплив одразу.

Сьогодні на запитання “Що для Вас найприємніше в реабілітації?” Андрій відповідає: “Плавати у басейні”.

Зараз він із милицями долає сходи, хоч одне коліно все ще не працює. Важко дається поки що відновлення когнітивних функцій, вправи з логопедом, психотерапевтом. Андрій сердиться, що погано з цим справляється, однак вперто не пропускає жодне із занять.

Мотивація та підтримка

— У нього немає вибору. Й інших варіантів немає, — говорить Тетяна, — треба тренуватися, щоб скоріше повернутися додому. 

Увесь цей час Тетяна поруч із чоловіком. Десь м’яко, а десь твердо вона наполягає на неможливості пропускати вправи, тренування та заняття. 

У львівському центрі роблять усе, щоб зробити відновлення менш рутинним. Організовують концерти, екскурсії, візити до театру. Нещодавно Андрій з дружиною побували на шоу Міс Львів.

Та все ж найбільша мрія Андрія сьогодні — повернутися додому, у Миколаїв.

Він лише зараз усвідомив масштаб поранення, але воліє думати про здорове майбутнє. Вдома на нього чекають сини — Володимир і Олександр. Його колишні вихованці з карате надсилають листи з побажаннями якнайшвидшого одужання. Вони  пам’ятають його як доброго і справедливого тренера.

Це історія про характер і мужність ветерана, про характер і підтримку його близьких, а ще — про те, як важливо використовувати всі доступні можливості реабілітації. 

Авторка: Олена Примак

Матеріал створено в рамках інформаційної кампанії ПРООН, що реалізується в межах проекту Протимінна діяльність в Україні за фінансової підтримки урядів Іспанії та Республіки Корея.

Більше про те, як отримати безоплатно послуги та засоби реабілітації за посиланням.

У прикарпатському містечку Надвірна в реабілітаційному центрі працюють незвичні “лікарі” — Бетті, Марвін і Фокс. Це золотисті ретривери — собаки-реабілітологи. Читай далі як пухнастики допомагають пораненим бійцям.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.