Госпітальєри працюють у повній темряві: будні парамедикині Орисі на фронті

Парамедики на передовій стали для росіян ціллю номер один. Їхня робота — небезпечна, на межі життя та смерті, але від них залежать життя сотень бійців української армії. 

Парамедикиня Орися — доброволиця у батальйоні Госпітальєри. В інтерв’ю ТСН вона розповіла про справжню ціну української незалежності, коли кожна евакуація — це щось страшне.

До війни дівчина мала цілком звичне життя: навчалася в УКУ, проходила там медичні курси добровольця. Саме це підштовхнуло її згодом вирушити на фронт. Але спочатку Орися волонтерила у Львові: допомагала біженцям. А вже згодом пішла на службу до Госпітальєрів. 

Я не можу сидіти тут, якщо маю навички парамедика. Я думаю, зараз кожен повинен робити те, що він уміє.

Зараз парамедикиня працює на гарячих напрямках бойових дій. Нещодавно повернулася з-під Бахмута, була і під Пісками. 

— Зараз у військових менше кульових поранень. Як правило, уламкові чи вибухові поранення, бо ворог уже б’є з артилерії, — розповідає Орися.

Робота парамедикині на передовій

Їхнім основним завданням є якнайшвидше вивезти пораненого з небезпечної зони. Про виклик парамедики дізнаються через рацію й одразу виїжджають за пораненими, яких евакуйовують до стабпункту. Там можна стабілізувати бійця, а вже після цього — везти до лікарні. За словами Орисі, стабпункти не схожі на лікарні, бо там поранений може провести десь десять хвилин. 

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Orysia Masna (@orysiamasna)

Вони працюють “двійками”: парамедик і водій, ще один парамедик і водій. Так вдавалося забирати більше поранених. 

— Під час моїх останніх ротацій ми їздили на пікапі, і треба було дуже швидко забрати бійця та зупинити кров. Це все відбувається вже дорогою, якщо є лікар, — розповідає парамедикиня.

Найскладнішими для парамедиків є нічні евакуації, коли не можна вмикати взагалі ніяке світло — ні годинники, ні магнітофони. Для таких виїздів конче нобхідні тепловізори, яких нашим медикам бракує.

Особисті незручності, такі як відсутність ванни чи тепла, Орися взагалі не вважає проблемою. Згадує, що колись вона була пластункою, тож до таких умов звикла. Визнає: це зараз дуже допомагає їй на передовій. Бо ситуації бувають різні — можеш зловити Wi-Fi, а можеш не знайти туалету, і знаходити рішення доводиться дуже швидко. 

Читати на тему

Турбуюся про всіх моїх “котиків”: історія бойової медикині Ольги на псевдо Колібрі

Читай історію бойової медикині Ольги на псевдо Колібрі, яка полишила роботу психологині, щоб рятувати життя на передовій.

Жінки у війську: як підготуватися?

Орися каже, що в українському війську жінка уже не сприймається як щось дивне. Насправді для Госпітальєрів це взагалі буденність. 

У нас в батальйоні приблизно половина — чоловіки і половина — жінки.

— У мене водій може приготувати мені їсти та прибрати, а можу я. І це нормально. На війні немає чоловіка-жінки, а є побратими, і всі рівні, — ділиться парамедикиня.

Фото: orysiamasna/Instagram

Але, звісно, є така тенденція, що чоловіки оберігають жінок на фронті. Сама Орися зізнається: часто чоловіки можуть сказати, що військова потрібна у більш безпечному місці. 

Якщо жінка хоче піти на фронт, то це рішення треба ухвалювати раціонально, а не емоційно, — висновує Орися.

— Після того як ти підпишеш контракт, повернутися назад уже не зможеш. Тож підготуйся до того, що буде складно. 

Також твоя підготовка має залежати й від посади, на яку претендуєш. Раніше ми писали корисні поради для тих жінок, які планують вступати до лав ЗСУ: читай їх у матеріалі.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!