До повномасштабного вторгнення Гуан фільмував свою сім’ю і життя в Києві, а після 24 лютого став розповідати своїм китайським співвітчизникам про війну Росії в Україні. А ще вирішив допомагати людям, чиї домівки знищили окупанти. Історія блогера Гуана в Україні — в нашому матеріалі. Розповідає про війну в Україні для китайців — історія блогера Гуана Він народився і виріс у Китаї, але Україну вважає другою Батьківщиною. Гуан — блогер з аудиторією у 2 млн. В його багажнику вісім генераторів, а загалом він уже придбав зо 50 за власні кошти. Гуан каже, що хоче допомогти українцям. Гуан відвідує людей, чиї будинки найбільше постраждали від війни Росії. У пана Володимира з Калинівки сьогодні день народження, але запросити гостя нікуди, адже будинок зруйнувала ракета. Вціліла лише літня кухня, тому новий генератор заносять туди. До цього я вів сімейний блог. У мене п’ятеро дітей та дружина українка. Почалася війна, і я захотів показати китайцям, що в нас відбувається, про світ насправді, — розповідає Гуан. Найбільше Гуан хотів показати, що війна заподіяла українцям. У Tik-Tok в нього 2 млн підписників, ще кілька тисяч у YouTube. Коли Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, Гуану доводилося пояснювати глядачам елементарне. Перша реакція була не дуже, аудиторія думала, що росіяни не бомблять мирне населення, а тут цілими родинами гинуть, бомблять постійно, — згадує Гуан. Гуану навіть раз довелося сперечатися з російським дипломатом на китайському телебаченні. Він розповідав усе, що їм потрібно, про фашистів. А я з ним сперечався, сказав, що Бог усе бачить, — розповідає Гуан. У кожній зруйнованій домівці Гуан уважно все фільмує і слухає історії господарів. У родини Сергія Росія відібрала будинок та машину. Тут, у Макарові, росіяни вбили понад 300 цивільних та військових українців. Але родина не опускає рук і поступово налагоджує побут. Господарі лиш бідкаються, що коли вимикають світло, діти не можуть вчитися, а на генератор не вистачало коштів. Тепер одним клопотом менше, адже блогер Гуан подарував його родині. Щоб знайти родини, які потребують допомоги найбільше, Гуан спілкується з місцевими волонтерами, але людей часто потрібно ще вмовити взяти допомогу. Люди думають, що перебувають не в найгірших умовах, і кажуть, що іншим теж потрібна допомога. Дуже скромні, — каже місцева волонтерка. Читати на тему Він дійсно став моєю душею, моєю половиною: історія кохання українки та польського волонтера Пара вірить у перемогу України, тому закохані домовились одружитись саме у цей особливий день, щоб пам’ятати завжди, як нещастя допомогло знайти свою долю. Віра в перемогу та бажання виявити доброту Гуан хоче показати українцям, що у світі більше добрих людей, небайдужих, що доброта не залежить від кольору шкіри, мови спілкування. Свою родину він вивіз до Швеції на початку повномасштабного вторгнення. Дружина родом з Вінниччини, а п’ятеро діток говорять китайською та українською. Гуану шкода, що в університеті він вивчав російську, тому поступово вчить українську. Тепер Гуан відвідує пані Інну, в якої Росія відібрала дім двічі. Спочатку у 2014, під час окупації Луганська, а тепер на Київщині. 8 березня я виїхала, а в кінці місяця мені надіслали відео, де будинок зруйнований, лише моя кішка лишилась, — плаче пані Інна. Жінці Гуан дарує генератор і продукти. У своєму блозі він розповість про Інну ще. Жінка, в якої немає дому, показує шкарпетки, що в’яже для наших захисників. Гуан каже, що за 20 років життя в Україні чого тільки не бачив. Говорячи про українців, китаєць тепер каже “ми”. Головне — це дух українського народу, він — непереможний. Я вірю і бачу, що перемога буде за Україною, — каже Гуан. Раніше ми розповідали про бої на фронті та вмотивованих військових. А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше! Теги: Блогери, війна в Україні, Волонтерство, Китай Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Він дійсно став моєю душею, моєю половиною: історія кохання українки та польського волонтера Пара вірить у перемогу України, тому закохані домовились одружитись саме у цей особливий день, щоб пам’ятати завжди, як нещастя допомогло знайти свою долю.