Від зневіри до нових можливостей: як реабілітація повертає військових до життя

Щодня українські реабілітаційні центри стають місцем нової боротьби для військових, які постраждали на війні. Їхня задача — не лише допомогти воїну відновитися фізично, а й повернути віру в себе і жагу до життя після травм. У цьому складному процесі ключову роль відіграють лікарі, які допомагають не лише фахово, а й стають своєрідними провідниками для своїх пацієнтів.

Олена Тараканова — одна з таких медиків. До початку повномасштабної війни вона працювала лікаркою медицини невідкладних станів. Однак потік поранених, яких евакуйовували до лікарень із фронту, змінив її професійний шлях. Медикиня поділилася з УП. Життя секретами успішної реабілітації військових. Найцікавіше — далі. 

— Часто лікарі інших спеціальностей бувають обмежені у своїх протоколах чи можливостях лікування. Реабілітація ж тільки розвивається в Україні — це величезне поле для нових підходів та методик.

Основна моя мотивація — це люди, які хочуть відновитися після травм, — розповідає Олена.

Історії відновлення військових

Кожен пацієнт реабілітаційного центру — це окрема історія боротьби, яка сповнена як труднощами, так і маленькими перемогами.

Антон, доброволець, який втратив обидві ноги, довгий час не міг знайти мотивацію для реабілітації. Він уникав занять, спав удень і навіть попросив окрему палату, щоб ні з ким не спілкуватися. Команда лікарів наполегливо працювала над тим, щоб зацікавити хлопця, але перші результати з’явилися лише через кілька місяців.

Коли Антон повернувся до нас після протезної реабілітації, ми побачили зовсім іншу людину. Він прийшов на виписку на двох ногах з квітами для персоналу.

Проте Ярослав, колишній бізнесмен і військовий, який також втратив обидві ноги через поранення та обмороження, одразу проявив сильну мотивацію. Він не лише освоїв протези, а й почав займатися кількома видами спорту та обладнав автомобіль для ручного керування.

Реабілітація — це система

Проте не всі пацієнти готові працювати над собою. Лікарі часто стикаються зі стереотипами, що фізичне відновлення обмежується масажем чи лікувальними грязями. Олена пояснює, що лише через активний рух та регулярну роботу можна досягти відчутних результатів.

Є пацієнти, які сподіваються на швидкі методи відновлення, наприклад, електростимуляцію. Але це лише частина процесу. Для якісного відновлення потрібні регулярні фізичні вправи, спрямовані на зміцнення м’язів, підготовку до протезування чи відновлення функцій.

Особливі труднощі виникають із пацієнтами, які втратили верхні кінцівки. Прийняття себе та адаптація до нового стану можуть зайняти роки.

Навіть найсучасніший біонічний протез не замінить руку. Багато військових з такими травмами спершу не бачать сенсу в реабілітації.

Читати на тему

Мене зачепило, що діти тікають з місця на місце, тож я пішла у військкомат. Медсестра 128 бригади про війну з 2014

Історія медикині, яка з 2014 року рятує військових на фронті.

Роль близьких у процесі відновлення

Часто важливу роль у реабілітації відіграють близькі люди. Олена розповідає про хлопця Василя, який після спінальної травми намагався бути самостійним. Але його мати, оточивши сина гіперопікою, тільки пригнічувала його бажання відновлюватися.

Ми разом із психологами пояснювали матері, що їй потрібно дати сину більше свободи. 

Медикиня додала: адже реабілітація — це не лише фізичне, а й психологічне відновлення.

Дружини, за словами Олени, діють по-іншому. Вони мотивують своїх чоловіків бути самостійними, нагадують про заняття та підтримують у складні моменти.

Проблеми із псевдореабілітологами

Олена звертає увагу на ще одну проблему — некваліфікованих реабілітологів, які часто працюють у тренажерних залах і не мають достатньої медичної освіти. Їхні поради не лише марні, а іноді й небезпечні.

Фізична реабілітація потребує глибоких знань з анатомії, біомеханіки та медицини. Після кількох курсів цього не опанувати.

— Людям важливо розуміти, до кого вони звертаються — до професіонала чи до людини, яка лише здаються впевненими.

Реабілітація — це шанс на нове життя

Попри всі труднощі, лікарі та їхні пацієнти досягають разючих результатів. Валентин, двометровий чоловік із переломами, боявся вставати на ноги. Але після кількох занять він почав ходити, купив собі яскраві кросівки та навіть трохи схуд.

Історії успіху надихають лікарів продовжувати свою роботу, адже кожен крок їхніх пацієнтів — це перемога над обставинами.

— Реабілітація — це про новий початок, про можливість жити повноцінним життям, попри всі перешкоди.

Ми, як лікарі, щодня готові допомагати нашим героям зробити цей крок уперед, — підсумовує Олена.

Раніше ми розповідали про бойову медикиню Торрі. 

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.