Сьогодні, коли наші будинки бомбардують й щодня доповнюються списки жертв війни — ми всі усвідомлюємо цінність життя і як важливо говорити не лише про втрати.
У Дніпропетровській клінічній лікарні імені Мечникова лікарі кожного дня рятують життя, часом, вони навіть здатні зробити чудо.
Ця історія про врятоване життя Валі.
Валентина родом зі Львівщини, там вона закінчила медичний коледж. Потім поїхала до Запоріжжя, де її застала війна.
У результаті мінного вибуху дівчина отримала важкі поранення, що ледь-ледь сумісні з життям.
Валентині осколками розтрощило голову, вона не могла самостійно дихати. На місці події, хтось з медиків екстрено зробив трахеотомію, щоб дівчина могла дихати.
Тому в лікарню вона приїхала з розрізаним горлом, в якому стирчала трубка для дихання, та численними важкими травмами.
Досвідчений хірург Сергій Тимчук робив всі операції та маніпуляції сам, щоб Валентина не втратила голос.
Вона ще “мала”, а я відповідальний не тільки за її життя, але й майбутнє.
Вона пробула три важкі дні в реанімації, ці три доби лікарі щосили боролися за її життя.
Ніхто не міг запевнити, що дівчина виживе, проте за ті три доби сталось неймовірне — вона почала підійматися та розмовляти.
Жалкує дівчина лише про довге волосся, яке довелось обрізати під час операції. Каже хлопцеві, що не піде під вінець, доки не відросте.
Доки ЗСУ охороняють наше життя на фронті, лікарі з у сіх сил борються за наше життя в лікарнях — на медичному фронті.
Там теж нікого не лишають, адже чудо може трапитись завжди.
Те, що Валентина вижила — це лише від частини диво. ЇЇ життя врятоване, тому що лікарі не перестали боротися й вибороли його. Вибороли з рук смерті.
Медики працюють цілодобово, вони покладають всі сили на те, щоб виправити жахливі дії окупантів. Постійно борються із самою смертю, щоб люди жили.
Яке життя медиків під час війни? Про те, який сьогодні медичний фронт, розповів анестезіолог Іван Черненко.