Військовий медик Тетяна на позивний Ляля на війні не вперше. Цього разу — у складі 72-ї окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців. Жінка нагадує: війна почалася ще навесні 2014-го. Але тоді все було інакше. У мене були 200-ті раніше, але то все було по-іншому. На Сході інша була війна, — каже Тетяна. Вона наголошує: те, що довелося пережити на Київщині, гірше за пекло. Разом працювали Гради, артилерія, літаки, вертольоти, танки, ще й кулі літали. — Це дуже складно, — зізнається медик. Три ротації на Сході, але, чесно, такого пекла не бачила! Ляля розповідає, що такої ж думки дотримуються і хлопці-побратими, які на війні з 2014 року. Про те, як потрапила до 72-ї бригади До лав 72-ї бригади Тетяна прийшла сама 18 лютого, знаючи, що повномасштабний наступ буде. На “тімбілдінг” у жінки було лише десять днів. Але коли поруч із тобою побратими — достатньо й одного дня, — каже жінка. Про загиблого медика Ангеліну Пригадала військовий медик історію колеги Ангеліни Євдокімової, яку вбили у Тетяни на очах. Це сталося 28 лютого. Налетіли вертольоти і почали нас розстрілювати. Поряд з медиками було троє поранених. Одному надавала допомогу Ляля, ще один сказав, що він “легкий”, а третій — кликав по допомогу. Ангеліна одразу вистрибнула до пораненого. І саме в цей час ворожий вертоліт пішов на другий бойовий захід. Хлопці-військові постраждали від осколків ракети, але ушкодження не були критичними. Один із поранених вже повернувся до лав захисників. Але Ангеліну того дня врятувати не вдалося. Світла пам’ять захисникам і захисницям, що поклали голови за Україну! На жаль, це не єдина трагічна історія цієї війни. Читай про ще одного відважного медика: історія Ольги Семидьянової, матері 12 дітей, яка загинула в боях за Україну. Теги: війна в Україні, Жінки на війні, Україна, українські військові Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter