Через російських військових вона назавжди втратила коханого чоловіка та можливість нормально ходити. Їй лише 29 років, у неї двоє дітей, молодшому з яких немає й року.
Світлана Лахадінова — жителька села Заворичі на Київщині. Наприкінці лютого населений пункт потрапив під окупацію, а коли загарбникам довелось відійти, то вони продовжували обстріли.
Одного дня Світлані з чоловіком не пощастило — вони були на вулиці, коли почався обстріл. Тоді в село саме мали привезти гуманітарну допомогу.
Пізніше вже жінка дізналась від військових, що загарбники цілились саме в те місце, де мали зібратись люди. Від більших масштабів трагедії врятувало те, що гуманітарку привезли на годину раніше і ворожий корегувальник просто переплутав провулки.
Проте для Світлани цей момент розділив життя на до та після. Після потужного вибуху вона побачила, як її чоловік лежить за півтора метра від неї.
Півголови не було, ока не було. Він лежав і дивився. Я підповзла, поцілувала його та закрила око.
Сама жінка отримала поранення у ногу. Щоб зберегти кінцівку, люди допомогли її перев’язати звичайним дротом від розетки та повезли Світлану у лікарню. Відтоді вона пережила 15 операцій.
Жінка вже ніколи не зможе відновити можливість нормально ходити, оскільки нога тепер коротша за іншу на десять сантиметрів. Щоранку вона приймає 18 таблеток, в обід 15 і ввечері ще 18.
Попереду на неї чекає ще не одна операція, а після них зможе ходити хіба з палицею. Та попри це Світлана не опускає рук, оскільки має двійко діток. З теплом у голосі каже, що молодший дуже схожий на татка.
Пережити втрату коханої людини, своєї рідної домівки та колишнього життя — на жаль історія досить поширена серед українців після початку повномасштабної війни. Читай розповідь Наталії з Маріуполя про те, як вона їла воду з медом, поховала чоловіка й маму та змогла вибратися з пекла.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!