Вона пролежала під завалами понад три години. Закінчувалось повітря, а голоси тих, хто благав про допомогу, стихли.
Аюна Морозова виховувала майбутніх олімпійців, а коли почалась повномасштабна війна — записалась у тероборону. Удари ракет, які російська армія запустила по облдержадміністрації в Харкові 1 березня, забрали життя 24 людей і ледь не вбили саму Аюну.
Читай, як їй вдалося врятуватись та чому вона порвала зв’язки з родичами з Бурятії.
Боялась, що помру від нестачі повітря
Кадри влучання двох російських ракет Калібр у Харківську ОВА приголомшили чи не весь світ. Під завалами 1 березня опинились десятки людей, серед них й Аюна.
З того часу вона об’їжджала це місце “десятою дорогою” та вперше наважилась зайти туди лише з нашою знімальною групою. Жінка досі боїться темряви й вибухів.
Ситуація 1 березня вселила в мені те, чого не було раніше — страх за життя, — ділиться Аюна.
Ракета впала в десяти метрах від облаштованого волонтерами буфету для тероборонівців. Там уже котрий день жінка поїла захисників чаєм та годувала гарячою їжею.
Вона стояла спиною до вікна, а позаду неї були опущені ролети. Та Аюна побачила яскравий спалах, а потім сильно закричала.
Отямилася жінка, вже лежачи на спині й без можливості поворухнутись. У роті відчувався сильний присмак бетону й печива — відтоді вона ненавидить цей смаколик.
Це був найбільший страх, що я ціла під землею. Але можу загинути, тому що мене не почують, і я помру просто від нестачі повітря.
Як Аюні вдалось вижити
Аюна Морозова — в минулому тренерка з плавання, а нині директорка спортшколи олімпійського резерву, де до повномасштабної війни виховувала майбутніх чемпіонів. Та окупанти знищили те, що вона любила всім серцем.
Не зламатись, дивитись супернику у вічі й перемагати — саме цьому вчила юних спортсменів Аюна. Ці настанови допомагали їй у теробороні.
Після першого ракетного удару по центру Харкова жінка ще чула крики людей. Після другого все стихло. Пізніше рятувальники знайдуть під завалами тіла 24 людей.
3,5 години Аюна пробула під завалами облдержадміністрації. У неї затерпло тіло, закінчувалося повітря, але вона вголос говорила сама із собою, щоб не збожеволіти.
Жінка досі пам’ятає того, хто першим заговорив з нею з волі, — це був волонтер Євген. Більше його ніколи не бачила.
Уже тоді, коли чоловік трохи розгріб завали, Аюна почула голос свого чоловіка — він уже кілька годин відчайдушно шукав кохану.
Він на адреналіні зсунув шматок бетону та розплакався. Я кажу, теж знайшов час плакати. А він відповідає: “Бурчить, значить жива!”, — пригадує жінка.
У той момент вона була боса, запорошена, з пораненим обличчям та шматком скла під оком.
Найбільша у світі країна бовдурів
Після трагедії Аюна звернулась у соцмережах до своїх родичів-бурятів і до всього народу, який прийшов нести в Україну так званий “русский мир”.
Я наполовину бурятка, народилась у Бурятії. Усі ви, громадяни сусідньої країни, відповідальні за те, що тут відбувається! А буряти — ви тим більше! Ви тут були, знаєте!
Мені здається, вони там усі масово збожеволіли, всією країною — найбільшою у світі країною ідіотів, — обурюється Аюна.
Та попри все вона вірить, що стане міністеркою спорту та натренує ще не одного чемпіона, яким пишатиметься вся країна. Але це вже після перемоги над країною-агресоркою.
Браян Стерн — американський військовий із 25-річним досвідом та довжелезним списком успішно проведених операцій у різних куточках світу. Читай, як організація PROJECT DYNAMO евакуює українців з гарячих точок та яка роль Браяна в цьому.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!