Браян Стерн — американський військовий із 25-річним досвідом та довжелезним списком успішно проведених операцій у різних куточках світу. За плечима в колишнього офіцера розвідки ще й нещодавня надважка місія з порятунку людей в Афганістані, потому як владу в цій країні захопили таліби.
У вересні 2021 року Браян очолив найбільшу приватну евакуацію американців із Кабула в США. Чоловік першим в новітній історії здійняв приватний літак у повітря над територією, що контролював Талібан.
Нині колишній вояк влаштовує доправлення мирних громадян з окупованих росіянами територій України. Браяну досі складно визначити, де тяжче працювати: в Південній Азії, чи в центрі Європи.
Браян Стерн — очільник Міжнародної організації порятунку PROJECT DYNAMO, що виникла на тлі виведення американських військ з Афганістану та фінансується коштом доброчинних внесків. Завдяки цим внескам нині вдається рятувати людей і в Україні.
До Києва американський ветеран приїхав буквально за 10 днів до початку повномасштабної російської агресії. Все заради того, щоб завчасно зорганізувати волонтерів та вибудувати логістичну мережу, що буде залучена для евакуації цивільних з-під обстрілів з окупованих територій.
В тому, що війна неминуча, Браян як офіцер розвідки у відставці навіть не мав сумнівів.
— Я бачив, що відбувається, — розповідає Браян. — Я знав, що війна почнеться, навіть попри те, що казали деякі політики.
Це як дивитися на шахову дошку. Я розумів, як рухатимуться вже розставлені фігури, — розповідає чоловік.
Тож свою першу рятувальну операцію Браян та його однодумці здійснили за годину потому, як уранці 24 лютого на Київ впала перша російська ракета.
Волонтери вивезли у безпечне місце цілий автобус цивільних. Відтоді PROJECT DYNAMO проводить евакуацію щодня. Браян розповідає, що інколи буває навіть по чотири-п’ять операцій на добу.
Волонтер та лікар-педіатр з Харкова Максим Пожидаєв познайомився із Браяном у перші дні війни в Чернівцях, де PROJECT DYNAMO облаштували для переселенців логістичний хаб. Відтоді медик почав співпрацювати з організацією. Каже, нині схема евакуації людей з захоплених окупантами територій вже відпрацьована.
— У нас є спеціальні люди, ми їх називаємо кейс-менеджери. Вони отримують дзвінки від тих, хто бажає виїхати на вільну територію, — пояснює Максим.
— Ми вже налагодили канал отримання таких дзвінків. Люди звертаються, розповідають, де вони нині перебувають. Ми їх фіксуємо у своїй базі даних та формуємо групи, — розповідає чоловік.
За потреби, каже Максим, доводиться знаходити там транспорт для тих, хто не в змозі дістатися до місця, звідки проводитиметься гуртова евакуація автобусами. Бо ж часто-густо це люди з обмеженими можливостями та мами із маленькими дітьми.
— Далі — у нас є водії, з якими ми співпрацюємо, які більш-менш знають, як треба проходити той чи інший маршрут. Де чекати з боку окупантів на неприємності та як їх уникнути, — розповідає волонтер.
Буквально кожен такий рейс — складний, та, мовляв, бувають просто екстремальні.
У нас був випадок, коли вагітна жінка їхала з Херсона і п’ять днів провела фактично в полі, не маючи змоги ані повернутися, ані рушити на вільну територію, — каже Максим.
— Це була дуже складна ситуація, в неї вже була загроза передчасних пологів. Ми були із нею на зв’язку та підтримували її психічний стан… На щастя, усе минулося, — розповідає медик.
Порівнюючи рятувальні операції в Афганістані та Україні, Браян вагається щодо визначення, де працювати найтяжче. Адже усюди є своя специфіка. Мовляв, полишити Афганістан суходолом фактично неможливо, а в Україні — навпаки. Та і рівень, і характер загроз з боку ворога — надто різний.
Усі операції із порятунку, неважливо де вони відбуваються, приблизно схожі, — каже Браян.
— Є людина, що перебуває там, де не хоче знаходитися, і є місце, куди її треба евакуювати. І якось тобі треба це зробити. Літак, потяг, морське судно або пішки. Та все інше — принципово різне. Приміром, в Афганістані, де не перетнути кордон суходолом, бо тебе одразу пристрелять, немає шляхів, окрім повітря.
PROJECT DYNAMO, до речі, першими наважилися евакуювати людей на приватному літаку над територією, що контролюється Талібаном. Це було уночі 17 вересня, за місяць потому, як таліби узяли під свій контроль Кабул…В Україні ти не можеш літати, натомість тут відкриті кордони, але й чимала територія, — каже чоловік.
Окрім того, каже Браян, на відміну від талібів, російські війська мають чимало ресурсів: це флот, військово-повітряні сили та ракетні удари, що здійснюють з території РФ та Білорусі. А ще на їхньому озброєнні саботаж, шпигунство та “інші речі, яких не було в Афганістані. Приміром, Талібан не в змозі глушити зв’язок, а росіяни роблять це щодня”.
Від початку повномасштабного вторгнення росіян, організація PROJECT DYNAMO урятувала майже півтори тисячі людей: як українців, так і громадян ще десятка країн, що опинилися в зоні бойових дій чи окупації.
І продовжують це робити надалі, хоч, зізнається Браян, фінансування їхньої діяльності західними доброчинцями дещо слабне, вочевидь, через вщухання гостроти цікавості війною в Україні у західному суспільстві.
Втім, колишній американський вояк не втрачає оптимізму та не приховує захоплення українцями, а вельми, їхньою згуртованістю перед обличчям ворога. Каже, такого він не бачив ніде.
— Я побував в усіх гарячих точках світу, де точаться військові конфлікти — ділиться емоціями Браян. — Та я ніколи так не надихався вояками й особливо мирним населенням, яке приєдналося до боротьби, як в Україні, — каже чоловік.
Інколи люди здатні на все, щоб дістатися безпечного місця. Раніше ми розповідали історію Андрія Чумічова, що проїхав 300 км на велосипеді, щоб втекти від окупантів.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!