Вишиває херсонську поезію. Історія Ірини, яка в окупації трималася завдяки ниткам і канві

Вишиванка — для українців не просто національний одяг, а символ віри, єднання, гармонії, чистоти помислів і оберіг. Під час війни нашим військовим навіть розробили бойові вишиванки, що вже увійшли в історію майстерності вишивки.

Та вишивати можна не тільки квіти і пташок, а й книжки! Херсонська майстриня Ірина Бабенко понад півроку створює вишиту книгу поета Михайла Олійника. До створення реліквій долучилася вже вся родина. Історією ділиться Суспільне Херсон.

Вишиває книгу: історія Ірини Бабенко

Понад шість місяців Ірина створює власноруч вишиту книгу. Серед рядків Михайла Олійника є ті, що особливо відгукуються сьогодні кожному з нас:

У шумі вибухів щоденних під вий сирен і крик ворон я розповім тобі буденно про мій Херсон.

Разом з автором Ірина підібрала 12 віршів, які увійдуть до вишитої реліквії. Спершу жінка прочитала вірші Михайла, і вони їй дуже сподобалися. Так вона вирішила створити виріб, що прославить Херсонщину.

Ілюстрації до книги робить невістка пані Ірини — Валентина. До слова, вся родина займається благодійною творчістю. Разом з сином та невісткою вони розмальовують тубуси від снарядів, а потім продають на аукціонах. Вторговані кошти надсилають військовим.

За три роки роботи майстриня створила кілька десятків поезій херсонських авторів на канві. Створення одного такого вірша займає 1-3 тижні.

Читати на тему

Чому вишита сорочка оберігала українців у давнину — про орнаменти, тканину й код, закладений у вишиванці

Яке значення мають узори на вишиванці, в чому її таємниця та як обрати свою — читай у нашому матеріалі.

Я коли вишиваю, то і Богу молюся за наших захисників. Прошу, щоб швидше ця війна закінчилася, — каже майстриня.

На початку повномасштабної війни Ірина працювала у дитячому садку в Надеждівці Білозерської громади. У вільний час вишивала бісером образи. А коли Херсон потрапив у російську окупацію, жінка стала створювати молитви, що дають надію вірші та цитати на канві.

— Коли ми ночували у підвалі, це 1 березня 2022 року, — це була найдовша ніч у моєму житті. І коли ми вийшли, я вишила роботу “Життя — це шанс. Скористайся ним”. І так після цього продовжила свою творчість, — додає майстриня.

В окупації вишивка стала спротивом і підтримкою морального духу. Удома Ірина ховала українську символіку з дитячого садочка. А родина в той час розклеювала патріотичні листівки містом.

Ми розповсюджували їх усюди, де бували в місті: в Таврійському мікрорайоні, у центрі, на ХБК.

Чоловік пані Ірині нині захищає країну. Разом із дітьми майстриня увесь вільний час присвячує допомозі військовим.

Раніше ми розповідали, навіщо нитки для вишиванок запікали у тісті.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!