Як жінки їздять на побачення на лінію фронту

Вокзал Краматорська давно став місцем найболючіших прощань і найрадісніших зустрічей. Це остання точка, куди українські жінки можуть доїхати, аби побачити своїх коханих-військових. І таких коротких, миттєвих побачень тут — тисячі.

Краматорський вокзал — це місце квітів, сліз, поцілунків і дуже міцних обіймів. BBC поділилося історіями жінок, які долають десятки годин до коханих, аби на кілька миттєвостей побачити їх.

Побачення на лінії фронту

Артем та Оксана були 1,5 роки у шлюбі, коли розпочалася повномасштабна війна. Артем долучився до війська, а Оксана відчувала нестерпну самотність.

Прокидаєшся вранці і ти одна в чотирьох стінах. До війни ми мали побутові сварки ні про що, а коли він поїхав, я наче втратила ґрунт під ногами.

Коли жінка зрозуміла, що відпустка у військових — щось на рівні дива, стала приїздити на побачення. Спершу у квітні, а потім вийшло вже у листопаді, після харківського контрнаступу. Це було боляче — Оксана втратила дитину, Артем був поранений, за кілька днів у жінки померла бабуся.

Попри вмовляння свого чоловіка виїхати за кордон, Оксана стала приїздити частіше.

Але я не уявляю, як би я його не бачила. Для мене ці дні єдині, коли я живу, а не виживаю.

Оксана інколи сама просить командирів про зустрічі з чоловіком. Ті погоджуються, адже розуміють. Пара мріяла про малюка, тому планувати доводилося і день циклу, і квитки, і вихідний свій, і відпустку чоловіка.

Нині Оксана не може поїхати до коханого — їй от-от народжувати. Чи зможе коханий побачити народження дитини — поки невідомо. Однак він намагається вириватися до неї у Білу Церкву хоча б на пів дня.

Читати на тему

Ти — весь мій світ, який сьогодні закрили у труні: йому назавжди 27 років, а їй на згадку — щоденник пам’яті кохання

“Я досі не хочу і не можу вірити, що моя любов до тебе не спрацювала магічним щитом”, — написала дівчина у день, коли дізналась про смерть коханого.

Зустрічі під обстрілами

Провідниця УЗ Лілія каже, жінок, які їдуть до коханих — видно. Вони намагаються мати неперевершений вигляд, їдуть на підборах і часто мерзнуть. Вони долають десяток годин, заради кількох хвилин зустрічі.

Діана та Юрій Лісові теж одружилися під час повномасштабної війни. Діана приїздила до коханого у Краматорськ, Слов’янськ, Покровськ, Запорізьку область. Юрій працює вночі, тож удень може приділяти увагу дружині.

Діана каже, ніколи так багато не подорожувала Україною. Хоча є ризики ударів та обстрілів, з коханим поруч набагато спокійніше. Одного разу вона потрапила на відхід військ з Авдіївки, коли небо було червоним від ударів.

Не знаю, може це у мене так, але з коханою людиною мені чомусь спокійніше у Покровську, який під постійними обстрілами, ніж коли в Києві за вікном чуєш шахеда, чи коли над моїм будинком летіли дві крилаті ракети.