Вокзал Краматорська давно став місцем найболючіших прощань і найрадісніших зустрічей. Це остання точка, куди українські жінки можуть доїхати, аби побачити своїх коханих-військових. І таких коротких, миттєвих побачень тут — тисячі.
Краматорський вокзал — це місце квітів, сліз, поцілунків і дуже міцних обіймів. BBC поділилося історіями жінок, які долають десятки годин до коханих, аби на кілька миттєвостей побачити їх.
Побачення на лінії фронту
Артем та Оксана були 1,5 роки у шлюбі, коли розпочалася повномасштабна війна. Артем долучився до війська, а Оксана відчувала нестерпну самотність.
Прокидаєшся вранці і ти одна в чотирьох стінах. До війни ми мали побутові сварки ні про що, а коли він поїхав, я наче втратила ґрунт під ногами.
Коли жінка зрозуміла, що відпустка у військових — щось на рівні дива, стала приїздити на побачення. Спершу у квітні, а потім вийшло вже у листопаді, після харківського контрнаступу. Це було боляче — Оксана втратила дитину, Артем був поранений, за кілька днів у жінки померла бабуся.
Попри вмовляння свого чоловіка виїхати за кордон, Оксана стала приїздити частіше.
Але я не уявляю, як би я його не бачила. Для мене ці дні єдині, коли я живу, а не виживаю.
Оксана інколи сама просить командирів про зустрічі з чоловіком. Ті погоджуються, адже розуміють. Пара мріяла про малюка, тому планувати доводилося і день циклу, і квитки, і вихідний свій, і відпустку чоловіка.
Нині Оксана не може поїхати до коханого — їй от-от народжувати. Чи зможе коханий побачити народження дитини — поки невідомо. Однак він намагається вириватися до неї у Білу Церкву хоча б на пів дня.
Зустрічі під обстрілами
Провідниця УЗ Лілія каже, жінок, які їдуть до коханих — видно. Вони намагаються мати неперевершений вигляд, їдуть на підборах і часто мерзнуть. Вони долають десяток годин, заради кількох хвилин зустрічі.
Діана та Юрій Лісові теж одружилися під час повномасштабної війни. Діана приїздила до коханого у Краматорськ, Слов’янськ, Покровськ, Запорізьку область. Юрій працює вночі, тож удень може приділяти увагу дружині.
Діана каже, ніколи так багато не подорожувала Україною. Хоча є ризики ударів та обстрілів, з коханим поруч набагато спокійніше. Одного разу вона потрапила на відхід військ з Авдіївки, коли небо було червоним від ударів.
Не знаю, може це у мене так, але з коханою людиною мені чомусь спокійніше у Покровську, який під постійними обстрілами, ніж коли в Києві за вікном чуєш шахеда, чи коли над моїм будинком летіли дві крилаті ракети.
Фото: BBC
Жінки кажуть, це короткі моменти, коли вони відчувають життя. І шанси побути справді родиною.
Раніше ми ділилися історією, як кохання допомогло пережити полон.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!