Донеччина буде всіяна пам’ятними знаками: сестра Рагнара розповіла, як загинув відомий воїн

Війна забирає найкращих, найталановитіших, відважних та цілеспрямованих людей. За два роки до повномасштабного вторгнення один із таких воїнів, Олександр Созанський, сказав: “Воїн живе доти, доки його пам’ятають”. 

Тож завданням кожного українця тепер є не лише спільна робота на перемогу, а й прожити своє життя уже зовсім інакше. Бо комусь із нас доведеться цей шлях пройти за п’ятьох, за десятьох людей.

Військовий на псевдо Рагнар був командиром першого батальйону роти вогневої підтримки. 17 лютого 2023 року він загинув поблизу Бахмута. Тепер його сестра Уляна, яку всі знали як першу жінку, що стала диригентом військового оркестру Повітряних Сил України, каже: місце брата в строю тепер — її.

Жив як воїн

Уляна згадує, як її брат казав, що ціна свободи є надто великою. Погоджується й з тим, що велику людину та грамотного спеціаліста втратила ціла Україна. 

— Олександр грамотно думав і діяв, виховував свій підрозділ, виріс від командира взводу до командира роти у десантно-штурмовій бригаді. Справжній лідер та ватажок, переймався за своїх хлопців, навчав їх, зокрема й історії України, згуртовував, — розповідає дівчина.

Вони розробили логотип роти, патчі, худі, впровадили challenge coin. Це зовсім інший рівень побудови свідомості бійця. Він був націлений на армію стандартів НАТО.

Уляна каже, що Олександр не лише псевдо обрав собі на честь воїна Рагнара, а й жив він подібно до давніх вояків. Водночас пригадує, що до 2014 року ні в брата, ні в неї не було в планах йти до лав ЗСУ. 

Обоє ходили до музичної школи, але після Майдану вирішили допомагати Батьківщині. У сім’ї військових не було, але після того, як син у складі Правого сектору подався до Маріуполя, мама поїхала з ним та місяць готувала для хлопців. 

АрміяInform

За час повномасштабної війни родина Олександра та Уляни сформувала такий сильний тил, що військовим з його роти було легко та спокійно воювати: були забезпечені усім необхідним.

Сестра також каже, що Сашко ще з 2018 почав фундаментально готуватися до великої війни: читав книги, вивчав конспекти, купував спорядження. Він неначе мислив геть по-іншому, не так, як решта українців. 

Військовослужбовців — багато, а воїнів — ні. Олександр жив іншими принципами та іншим баченням. Можливо, завдяки підготовці їхній підрозділ і став таким ефективним, — ділиться Уляна.

 Сім’я Олександра й досі не може повірити, що їхнього воїна більше немає.

Читати на тему

Щоразу, коли думаю, що це найважчий день — настає наступний. Історія парамедикині Аляски про роботу на фронті

Парамедикиня розповіла, як вирішила піти на фронт та що найтяжче у роботі.

За брата!

Дівчина пригадує ті миті й каже: страшний день. Олександр загинув за кермом своєї улюбленої автівки, на якій не було броні. 

— Приліт, міна, удар прийшовся на його сторону — не було жодних шансів, миттєва смерть. Вони були вдвох із командиром батальйону. Брат фактично прикрив його собою під час обстрілу, комбат не постраждав.

Про трагедію близькі дізналися буквально за годину. Наступного ж дня тіло Олександра привезли додому. І хоч і ховали його у відкритій домовині, проте рідні та близькі не вірять, не приймають смерть хлопця. Кажуть, що інколи їм здається, ніби це чергове відрядження, з якого він от-от повернеться.

Наступного дня я підписала артилерійський снаряд до Граду — За брата! — каже Уляна.

АрміяInform

Дівчина ділиться, що у них вдома зберігаються всі речі Сашка, які були на ньому того дня. Вони планують відкрити маленький музей, у якому розповідатимуть про українських воїнів. 

— Сашко не хотів воювати, він хотів сім’ю і дітей. Але задля перемоги все це вони з нареченою відклали.

АрміяInform

Дівчина додає: зараз не можна жити так, наче війни немає. Не можна не допомагати військовим, слухати російську музику та замовчувати цю тему зі своїми дітьми — бо через це й відбуваються такі наслідки.

А що розкаже про героя мати Рагнара — дивись у відео: 

Бо в цьому і є головна відмінність між нами та ворогом: ми пам’ятатимемо про своїх героїв, доки росіяни йтимуть по трупах власних людей. Історію львівських прикордонників про бої за Авдіївку, читай у нашому іншому матеріалі.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!