Ставлення до ментальних хвороб у суспільстві змінювалась відповідно до його розвитку. Спочатку, приблизно з доби неоліту й до Середньовіччя, незвичну поведінку людини могли пояснити її одержимістю нечистою силою. Згодом таких осіб почали ізолювати від суспільства та ховати від сторонніх очей.
Однак з появою доказової медицини психологія та психіатрія отримали більш поважний статус у соціумі, а вже в середині 20 століття пацієнтів почали звільняти з психлікарень. Та попри це ментальні проблеми зберігали свій серпанок небезпеки в очах людей, а кіно та література продовжували змальовувати героїв з психічними проблемами як маніяків та загалом небезпечних для суспільства осіб.
Коли ж у 21 столітті від цієї форми зображення ментальних хвороб відійшли, з’явилась зовсім інша небезпека — романтизація цих порушень. Журналістка Леся Королюк видання Wonderzine пояснила, що означає цей термін та які небезпеки несе суспільству.
Романтизація — це зображення певного явища, яке не відповідає дійсності та виставляє його у кращому світлі, ніж є в реальності.
Якщо говорити про романтизацію ментальних хвороб, то як приклад можна привести уявлення про обсесивно-компульсивний розлад. Подекуди вважається, що якщо він є у людини, то вона просто любить порядок. Однак не згадується, що при цьому особа не може ні про що інше думати, а її надмірна увага до деталей просто не дає жити вільно.
Таким чином люди прикрашають дійсність, естетизують проблему та викривляють дійсність людей, які з цим навряд чи погодилися б.
Може здаватись, що романтизація ментальних хвороб насправді не приносить жодної шкоди, адже не дає відмежовувати людей з подібними проблемами від іншої частини соціуму. Проте це не завжди так, оскільки має декілька неочевидних наслідків.
Насамперед варто згадати, що через романтизацію, уявлення про ту чи іншу хворобу сильно викривлюється, адже неестетичну частину з переліку симптомів досить часто ігнорують.
Наприклад, хтось може говорити про тривожний розлад з позитивною конотацією, але забувати, що з ним може виникати й нервовий тік чи занепокоєння, яке викликає іноді нудоту чи навіть блювання. Таким чином досвід людей, які це переживають, просто знецінюється і вважається, що це навіть цікаво так жити. Хоча це зовсім не так.
Також романтизація одних ментальних хвороб як, наприклад, депресії чи біполярного розладу, може призвести до стигматизації інших проблем як шизофренія. Тож через такі викривлені уявлення утворюється ієрархія, яка робить одних людей знову відокремленими від інших — нібито більш цікавих чи більш умовно “нормальних”.
Дослідження американських лікарів довели, що під час спілкування з людиною, яка має депресію, її співрозмовник чи співрозмовниця може згодом набути схожі симптоми та відчути на собі емоційне зараження.
Так, наприклад, користувачі соцмереж, які будуть постійно бачити сумні пости друзів, згодом теж почнуть відчувати такі ж емоції, як і їхні товариші. Тому особи, які романтизують та цікавляться ментальними хворобами не з наукової точки зору, мають ризик набути подібні симптоми та потрапити у пастку свого захоплення.
Через романтизацію дехто може вважати, що мати ментальні хвороби — це щось цікаве та приємне. Тому коли помічають у себе певні симптоми, не поспішають звертатись за допомогою. Це може призвести до неочікуваних та досить неприємних наслідків зіткнення з реальністю у світі психологічних проблем.
Натомість рекомендується практикувати обізнаність, шукати історії реальних людей та дізнаватись, як насправді живеться тим, хто має ментальні проблеми. Таким чином побороти стигму та зробити крок назустріч людям, які дійсно потребують допомоги та розуміння, — буде значно простіше.
Часом проблеми з психічним здоров’ям з’являються ще й від того, що людина не дозволяє собі проживати свій досвід. Читай, чи бувають неправильні емоції та як не картати себе за них.
А ще у Вікон є свій Telegram та Instagram. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!