Война в Украине каждый день вынуждает болеть миллионы сердец и проливать реки слез. Иногда описать свое состояние или события вокруг невозможно. Не хватает слов. Так что мы собрали для тебя стихи украинских поэтов, которые пробирают до мурашек и касаются души.
В материале ты найдешь стихи Максима Кривцова, Сергея Жадана, Лины Костенко, Ирины Цилык, Виктории Амелиной и Екатерины Калитко.
Стихи о войне: подборка, которая касается души
Сергей Жадан, сборник Антенна
Київська прописка, середня освіта.
Загинув під Попасною на початку жовтня.
Соняшникові поля незібрані з літа.
Над ними розкривається золота безодня.
Стоятимуть тепер цілу зиму.
Чорнітимуть літерами в газеті,
ловлячи тишу, ледь вловиму,
ніби лисицю в очереті.
Птахи над ними завмирають щоразу –
чутливі, як слухові апарати.
Бути соняшником в полях Донбасу –
це знати як жити й за що помирати.
Своїм хребтом, металевим тросом,
поєднувати грунти і води,
тримаючись за осінній чорнозем
з гіркою відданістю природи.
Вітчизно, що вічно втішаєш і просиш,
ниєш в легені стороннім предметом,
лиши мені на майбутнє цю розкіш –
бути соняшником і очеретом.
Лиши мені цю убивчу втіху –
стати на вітряному кордоні –
літерою в недописану книгу,
подихом в холодні долоні.
Лина Костенко, 2022
Ця ніч була загрозлива і темна.
І так хотілось тиші і тепла!
А вибух був — як жовта хризантема,
що на пів неба раптом розцвіла.
Струснуло стіни і двигтіло довго ще.
Сирени вили, блискало на склі.
То що — тікати? Бігти в бомбосховище?
А не діждав би фюрер у кремлі!
Хай сам боїться — він уже вчорашній.
Посіють бомби — ненависть пожнуть.
Сирени виють. А мені не страшно.
Хто не тікав, того не доженуть.
Сергей Рубан, Герои из Азовстали
З якого ви, хлопці, металу?
З якої ви, хлопці, сталі?
Тримали ворожу навалу
Герої із Азовсталі.
Зламавши війни канони,
Тримали що було сили…
Азовського гарнізону
Відважні внуки Атілли.
Поклали і тіло й душу
Ви всі на вівтар свободи.
Де море впивається в сушу,
Проклали у вічність сходи.
Ваш подвиг в зеніті слави,
Ви — стражі людського роду.
З якого ви хлопці сплаву?
З якої міцної породи?
Вкраїни сторінка нова,
Історії нашої віха —
Мужні хлопці з “Азову”,
Незламні солдати — морпіхи!
Ирина Цилык, Возвращайся живым
Ти, головне, повертайся додому,
Врешті знімай запилюжені берці
І вчися наново жити потому
З перепрошитою вірою в серці…
Ти, головне, повертайся, здолавши
Чистого зла непрожований стогін,
І відпускай цю ненависть назавше
Посеред мирної тиші густої.
Ти, головне, повертайся тим шляхом,
Що вбереже твої душу і тіло.
Чорна земля із розпеченим пахом
Тільки дощу, а не крові хотіла.
Ти, головне, повертайся до мами.
Десь там сивіючи за видноколом,
Матері тужать і дружать домами,
Що пахнуть ніжністю та корвалолом.
Ти, головне, повертайся назовсім
І народи-посади-споруди, а
Вже у твоєму дитиську курносім
Виросте радість, нова і правдива.
Ні, ця війна не потрібна нікому.
Так, ми її не пробачимо, себто
Перемагай і вертайся додому.
Просто живим повертайся, і все тут!
Виктория Амелина
А чому ви схожі на них?
Може, ви брати?
Ні, наші руки спліталися
не в обіймах, а у бою
Наша кров мішалася із землею
з якої вони збирали наш урожай
Наші очі сльозилися
і ставали кригою
за воротами теплих міст
із яких нас гнано
Наша мова згоряла заживо
скрикнувши на Майдані
І ми підбирали іншу
наче чужу рушницю
І вивчили з книг тюремників
ходи тюремного лабіринту
Наша мати кляла нас
щоб схожі були на вбивць
не на батька вбитого
Аби згинули не на бійні
а у бою
Коли наш бій починається
Не запитуйте краще
Чому ми схожі на тих
хто так давно нас убиває
Максим Кривцов, сборник Стихи из бойницы
Танці
шманці
гульки
ми танцюємо
за Україну
ми потанцюємо
за славу героїв.
Ми покопаємо
ми повмираємо
дихаємо землею
дихаємо вогнем
хто викрав повітря?
Все навколо чорне
ноги
руки
небо.
Ну що, вип’ємо
ну що, вип’ємо
тост:
за
Пе-ре-могу!
Вода закінчилась
і їжа
і сон
і світло
і сили
і престоли
і ангели.
Танцюй
танцюй
танцюйте
за контрнаступ
за звільнення міст
за ЗСУ.
“Пума” 200
“Зоркій” 200
“Ситий” 200
“Білка” 200
де ви
де ви всі
в окопі самотньо та тісно
наче в електричці з Воловця до Львова.
Танцюй
танцюй
танцюйте
під техно
техно смерті
під відірвані ноги
під відірвані руки
так щоб бачив світ
бо я нічого не бачу
крізь чорний туман.
Танцюй
танцюй
танцюйте
у всіх сьогодні війна.
Максим Кривцов погиб на фронте 7 января 2024. Ему было 33. В 2022 году он ушел на войну добровольцем, служил пулеметчиком. Имел позывной Дали. Сборник Стихи из бойницы внесен украинским ПЕН-клубом в список лучших новинок года. Узнать больше о Максиме Кривцове можно по этой ссылке.
Раньше мы делились пророческими посланиями Тараса Шевченко.
Больше видео? Не вопрос! Эксклюзивы, интервью, смешные Shorts и не только – скорее на Youtube Вікон. Твой уютный канал!