Коли падають дерева — це українська стрічка про кохання, яке б’ється об жорстокість маленького світу, де кожен крок проти правил має свою ціну.
Фільм затягує у вир пристрасті, страху й бунту, залишаючи після себе відчуття, ніби всередині щось надломилося разом із героями.
Якщо ти ще лише плануєш переглянути його — ми зібрали для тебе досьє на це відзначене шляхетними преміями і дійсно вражаюче українське кіно.
Коли падають дерева: про що фільм
Фільм Коли падають дерева — це дебютна повнометражна стрічка української режисерки та сценаристки Марисі Нікітюк. Картина вийшла на екрани у 2018, перед цим мавши світову прем’єру на престижному Берлінському кінофестивалі.
Марися Нікітюк так говорила про свою творчість: “Коли я була підлітком, то дуже гостро переживала конфлікт із соціумом. Як і багато хто – боролася з вітряними млинами. Хотіла змінити світ… І тому я хотіла написати моторошний, жорстокий роман, який би показав тотальний жах, у якому всі ми живемо. Ця книга повинна була змусити світ здригнутися від огиди до самого себе.
І не так давно, під час роботи над фільмом “Коли падають дерева”, я зрозуміла, як багато навколо відбувається зла… І якщо світ не здригнувся від цих речей і зовсім не змінився після всіх цих кошмарів, то він точно не здригнеться від якоїсь однієї книги або навіть фільму. Тому я вирішила шукати в цій дійсності надію, хоча б для себе.”
Тож як життєва позиція авторки була втілена в стрічці? У центрі сюжету — юна Лариса, яка живе в провінційному містечку, де чужі погляди важать більше за власні мрії.
Вона закохується у татуйованого бандита Шрама і готова ризикнути всім заради почуттів, які здаються єдиним ковтком свободи серед болотяно задушливих правил і забобонів матері і бабусі.
Поруч дорослішає її маленька сестричка Вітка, яка спостерігає за цим світом із наївністю та поступово втрачає віру в казки.
Кожне рішення героїв залишає по собі слід, змушуючи відчувати їхній біль, надію та відчай майже як власні.
Головні герої та актори стрічки Коли падають дерева
Вітка у виконанні Соні Халаїмової — не просто дитина в кадрі. Вона дивиться на все навколо широко розплющеними очима, але бачить значно більше, ніж хотіли б дорослі. Через її погляд світ стрічки поступово тріскається по швах, оголює страхи, брехню та біль, який приховують.
Лариса, яку зіграла Анастасія Пустовіт, горить так яскраво, що обпікає всіх довкола. Вона кидається назустріч почуттям, ніби в темну воду, не думаючи про наслідки, і саме ця безрозсудна відвертість робить її живою до мурашок. Її героїня не просить дозволу бути собою — вона вириває це право зубами. Пустовіт не грає — вона живе роллю.
Шрам у виконанні Максима Самчика нагадує грозову хмару: поруч із ним завжди відчувається небезпека, але за цією темрявою ховається щось самотнє. Його різкі вчинки видають людину, яка сама не знає, як вибратися з пастки власного життя.
Кожен із героїв картини несе свою тривогу, свої поразки та надії. Завдяки тому, що серед героїв чимало непрофесійних акторів здається, ніби ти не дивишся кіно, а підглядаєш за чужими долями.
Як знімали Коли падають дерева
Основна частина зйомок проходила в місті Переяслав (на той час Переяслав-Хмельницький) та його мальовничих околицях, а також у Києві та Київській області.
Режисерка шукала локації, які б передавали атмосферу занедбаності, але мали б і особливу поетичну красу — залізничні колії, зарослі ліси, повалені хати, розмиті дороги, старі Жигулі.
Знімав стрічку польський оператор-постановник Міхал Енглерт, відомий своєю роботою над багатьма відомими європейськими стрічками. Разом вони створили специфічний стиль: на стику соціального реалізму та магічного сюрреалізму.
Нагороди та відгуки критиків на Коли падають дерева
Фестивальна історія Коли падають дерева виявилася яскравою. Стрічка голосно заявила про себе на Берлінале 2018, де змагалася за нагороду найкращому дебюту та була схвально прийнята міжнародними кінокритиками.
Робота акторки Анастасії Пустовіт принесла їй перемогу на Одеському міжнародному кінофестивалі та престижну відзнаку Срібний павич на фестивалі в Гоа.
В Україні на премії Золота дзиґа фільм здобув нагороду за монтаж і загалом зібрав дев’ять номінацій.
Усього картина отримала п’ять перемог і понад два десятки фестивальних та професійних відзнак, і це надало стрічці статусу однієї з найпомітніших українських кіноробіт.
Джерело: Сutinsight.com.
Читай також по українські серіали про кохання: найкращі мелодрами, від яких неможливо відірватися.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!