Пісня, що дарує світло, чи пісня, за яку розстрілювали у всі часи українського становлення? Творчість, яка зробила нас відомими на весь світ, чи вкрадене добро, що довгі роки не знало свого коріння? Щедрівка українського походження чи колядка для Сам удома?
“Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка…” — це традиційна щедрівка, яку в Україні виконують на Старий Новий рік 14 січня за григоріанським календарем.
Цього року ця мелодія не звучала у кожній хаті чи квартирі. Зате Щедрик екранізували — гоже до подій, які переживає Україна зараз. Історична драма уже привернула увагу вітчизняних та іноземних глядачів.
За два тижні прокату в Україні фільм зібрав 3 562 641 грн.
Спробуємо розібратися у феномені історичної драми, а також поділимося власними враженнями про нову українську стрічку Щедрик / Szczedryk / Caroll of the Bells.
1939 рік, місто Станіславів — сучасний Івано-Франківськ — один будинок і три родини, що в ньому проживають. Усі вони — різного походження та різних статків.
Українці-музиканти Софія та Михайло Іванюки мають чим пишатися: їхня єдина донька Ярослава має чудовий голос та мріє співати на великій сцені Щедрика.
— Чому саме Щедрика? — питає якось Ярославу її подруга. — Бо Щедрик робить людей добрішими.
По сусідству живуть поляки та євреї. І родинам вдалося порозумітися саме завдяки Щедрику, яким Ярослава запрошує сусідів до спільної Святої вечері. І здавалося, що так могло тривати кожного наступного року. Допоки не прийшла Друга світова війна.
Facebook
Спочатку приходить радянський режим та відбирає батьків у одній сім’ї. Згодом, під час війни, нападає гітлерівська Німеччина, і Третій Рейх руйнує життя другої родини.
Чи переживуть воєнні реалії діти та їхні батьки, якими були методи управління в нестабільні часи та чому українська пісня може як зруйнувати, так і побудувати — про все це можеш дізнатися після перегляду історичної драми Щедрик.
Щедрик вийшов на великі екрани України 5 січня 2023 року. Світова спільнота змогла насолодитися українсько-польською роботою ще на початку березня 2022.
І хоч фільмування завершилося ще до повномасштабної війни в Україні, авторам вдалося вкласти у стрічку лейтмотив українського спротиву та жаги до волі й розповісти про методи, якими вільні польський, єврейський та український народи “заспокоювали”.
В основу стрічки лягли реальні події тодішньої України у складі Польщі, СРСР та під окупацією Німеччини.
Щоб дотримуватися історичної правдивості, кіновиробники багато консультувалися з істориками та краєзнавцями, представниками різних діаспор.
Попри це стрічка є художньою, оскільки ніяких даних про існування трьох сімей в одному часовому розрізі, в одному будинку у Станіславові немає, тож це швидше збірний образ тогочасного суспільства з його різними представниками.
Режисеркою історичної драми Щедрик стала Олеся Моргунець-Ісаєнко. Стрічку знімали за сценарієм Ксенії Заставської. Щедрик, або Szczedryk, або ж Caroll of the Bells є копродукцією України та Польщі. Фінансування також здійснювалося двома країнами: з українського боку фільм профінансувало Держкіно.
У головних ролях глядач не зустріне популярних акторів: Йоанна Опозда, Христина Ушицька, Томаш Собчак, Поліна Громова, Євгенія Солодовник. З усього цього списку яскраво виділяється хіба що Андрій Мостренко, який зіграв Михайла Іванюка, та Віктор Жданов — грав у другому плані.
Відомо, що кастинг акторів на головні ролі тривав два місяці. Найбільше часу зайняли пошуки акторок дитячих ролей та Софії Іванюк. Останню зіграла Яна Корольова, для якої фільм Щедрик став дебютною стрічкою у головній ролі повнометражного фільму.
Попри це, акторам вдалося тонко відчути та прожити події цієї драматичної історії. Особливо розчулюють діти: з допомогою камерного фільмування глядач відчуває себе присутнім у кімнатах, де відбуваються події.
Разом з тим фільм якісно відрізняється від багатьох інших стрічок вітчизняного виробництва: тут немає “кустарності”, не трясеться камера, герой не залишає передній план, а озвучування чітке та гучне.
Особливу увагу звертаю на саму картинку в кадрі: дорогі костюми, гарні декорації — усе це максимально наближає тебе до тодішньої реальності. Уважний глядач помітить не сервіз у кутку шафи, а власноруч зроблені ялинкові прикраси.
Автори стрічки акцентують на польських та українських традиціях святкування Різдва. І це — чи не найголовніша особливість фільму: тут детально відтворені наші етнічні традиції та те, що завжди дивувало інші народи в українцях.
На столі — дідух, у кутку — різдвяний павук. Щедрівка та перебиранці, які також звуть Маланкою.
Також, окрім українських, у фільмі звучать польські колядки й німецькі пісні.
Раніше я уже казала, що в основу стрічки лягли події Другої світової війни. Очевидців стає дедалі менше, але історія циклічна та показує, що менталітет цілого народу змінити досить важко.
В очі одразу впадає радянський солдат — “савєцкий”, як сам він себе називає. І лише одне незручне слово на початку діалогу показало справжнє обличчя радянської машини.
— Це війна.
— Це визволення, запам’ятай.
Чи нічого не нагадує? Нагадує. Методи та вчинки росіян сучасних такі ж, як і тих, кому вони дякують “за пабєду”.
До чого тут Щедрик? Щедрівка Миколи Леонтовича стала ниткою, що назавжди з’єднала три різні сім’ї. Їх розкидало по світу, по таборах, але Щедрик залишився суцільним та цілим.
Фільм буде цікаво подивитися тим, хто прагне краще розуміти причинно-наслідкові зв’язки між політикою та культурою. А ще тим, хто хоче наступний тиждень повсюди співати: “Щедрик, щедрик, щедрівочка…”
Якщо ж ти уже бачив(-ла) цей фільм, радимо тобі зазирнути до нашого списку прем’єр українських фільмів у 2023 році та обрати той, який захочеш переглянути наступним.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!