Свідчення війни зсередини: які стрічки покажуть на 16-му Одеському кінофестивалі

Війна змінює пейзажі, міста й людей. Але в об’єктиві сучасних режисерів — не лише руйнування, а й те, як ми продовжуємо жити, говорити, грати музику і виховувати дітей.

На 16-му Одеському міжнародному кінофестивалі за знамениту нагороду Золотий Дюк змагатимуться вісім документальних стрічок, знятих в Україні.

Подія відбудеться з 24 вересня по 4 жовтня у Києві та збере глядачів і журі на покази, що фіксують життя країни у найскладніші роки.

Окрім головної нагороди, журі вручить дві спеціальні відзнаки, а володарем Гран-прі фестивалю стане фільм, який отримає найбільше голосів глядачів в національному та європейському конкурсі.

Цьогорічний національний документальний конкурс об’єднує роботи, створені у різних жанрових і стилістичних підходах, але з єдиною метою — зафіксувати й передати досвід України у надзвичайні часи.

Одеський міжнародний кінофестиваль 2025: що у програмі

Обережно: діти (Світлана Рудюк, 2024)

Фільм збирає мозаїку голосів дітей, яким довелося дорослішати під час війни. Травми не зникають, але отримують назви у розмовах, спогадах і повсякденних моментах.

Це уважне дослідження того, як молоде покоління формує своє “зараз” і намагається окреслити “майбутнє”.

Музика буття (Геннадій Черномашинцев, 2024)

Старий будинок культури у маленькому містечку — місце, де тримається Тетіївський духовий оркестр. Під керівництвом Василя Антоновича музиканти готуються до вирішального іспиту перед комісією Міністерства культури, адже існування колективу під загрозою.

Фільм відкриває глядачеві внутрішній світ музикантів, їхні мрії, розмови й побут, показуючи, що музика тут — це не робота, а сенс життя, який об’єднує покоління й дає сили навіть у найважчі часи.

Уламки світла (Міла Тешаєва, Маркус Ленц, 2025)

Минуло три роки після звільнення Бучі, Ірпеня та Бородянки. Міста поступово повертають вулиці та будинки, але мешканцям доводиться відбудовувати й себе.

П’ятеро героїв різного віку і соціального становища несуть власний тягар втрат та травм, водночас тримаючись за надію і солідарність.

Фільм ставить запитання: як жити далі, коли війна не закінчилася, а рани стають глибшими? І показує, що відновлення фізичного простору неможливе без відновлення внутрішнього.

Простий солдат (Артем Рижиков, Хуан Каміло Крус, 2025)

Після початку повномасштабного вторгнення режисер Артем Рижиков залишає знімальний майданчик і вступає до Територіальної оборони.

Під позивним Кенон він бере до рук камеру, щоб фіксувати війну зсередини. Стрічка простежує, як служба змінює його особисту історію та вимагає рішень, на які у мирний час не наважився б жоден цивільний.

Читати на тему

Кінолокації в Україні: де можна побачити наживо місця з відомих фільмів

Від Карпат до Одеси — показуємо реальні кінолокації України, які варто побачити наживо, читайте у матеріалі.

Спеціальна операція (Олексій Радинський, 2025)

Документальна реконструкція окупації Чорнобильської атомної електростанції на основі відеозаписів камер спостереження. Фільм є свідченням злочинних дій російських військ у зоні однієї з найгірших ядерних катастроф в історії.

Гра на перехоплення (Володимир Мула, 2025)

Війна і спорт — два паралельні поля гри, на яких опинилися брати Михайленки.Сергій — командир мобільної групи ППО, Микола — гравець Олімпійської збірної України.

Фільм уважно спостерігає за ними, розкриваючи, що означає бути частиною однієї боротьби, навіть коли твоє місце — на іншому фронті.

Татова колискова (Леся Дяк, 2024)

Повернувшись із фронту, Сергій намагається відновити зв’язок із дружиною та трьома синами. Війна залишила сліди не лише у його пам’яті, а й у щоденних взаєминах — у мовчанні, у поглядах, у відстані між словами.

У якийсь момент камера змінює напрямок — тепер вона дивиться на режисерку, а разом із нею й глядач отримує нову перспективу, де історія стає діалогом про те, як війна змінює всіх, навіть тих, хто залишався вдома.

Дівія (Дмитро Грешко, 2025)

Медитативна подорож українською землею до та під час повномасштабного вторгнення. Камера фіксує, як війна змінює ландшафти й екосистеми, а також роботу тих, хто намагається їх захистити: екологів, саперів, зоозахисників. Дівія стає образом природи та життя, що протистоять руйнуванню.

Документальні фільми на кінофестивалі зберігають у кадрі свідчення тих, хто пережив війну. Цей досвід знаходить відображення й у театрі — на Фестивалі перших п’єс Театру Ветеранів, де історії з передової та тилу перетворюються на сучасну драматургію.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!