16 березня в український прокат виходить документальна стрічка Життя на межі. Її режисером виступив Павло Пелешок, а продюсером Юрко Іванишин. Це ветерани та побратими, які у 2016 році отримали номінацію на Оскар як Найкращий документальний повнометражний фільм.
Кінокритик Кирило Пищиков подивився фільм і вважає, що це одна з найкращих документальних робіт, що висвітлюють російсько-українську війну.
Структура та оригінальність стрічки Життя на межі
Життя на межі має досить оригінальну структуру та охоплює три періоди в житті її головних героїв та авторів.
- Перший розповідає про подорож Європою Павла та Юрка восени 2013 року.
- Другий — послідовна оповідь війни, яка для головних почалась ще у 2013 році з початком Євромайдану та Революції Гідності.
- Третій відбувається у жовтні 2021 року в Каннах, куди Павло та Юрко поїхали презентувати свою анімацію.
Українська документалістика вже виділяється серед світової тим, що авторами стрічок є безпосередньо герої, які воювали чи допомагали українській армії на фронті.
Однак Життя на межі вирізняється ще й дуже сильною концепцією. Загалом фільм працює на трьох серйозних смислових рівнях: суспільно-історичний, часовий та кінематографічний. Про кожен з них слід говорити окремо.
Суспільно-історичний аспект фільму передусім документує події, що назавжди змінили Україну та українців: Революція Гідності, розстріл Небесної сотні, окупація Криму, початок війни на Донбасі тощо.
Пелешок показує на власному прикладі, як змінювався світогляд звичайного українця, як історичні події відроджували національну ідентичність та змінили його назавжди.
Майдан розпалив вогонь у серцях людей, і з цим вогнем найсміливіші добровольці пішли боронити державу.
На цьому рівні стрічка показує, який величезний шлях країна подолала з 2013 року, який уже здається чимось дуже далеким.
Найяскравіше це підкреслюється у словах режисера, який вже не може згадати себе до 2013 року — саме тоді зародилась його теперішня ідентичність.
Документальне зображення подій Майдану та початку російсько-української війни слугує важливим історичним екскурсом, особливо важливим для іноземців.
Життя на межі детально висвітлює причинно-наслідкові зв’язки й має показати закордонним глядачам, що ця війна почалася ще на барикадах Майдану та у бійках із силовиками. Українцям же стрічка вкотре нагадає про власний героїзм та величезні втрати, які поніс наш народ за цей час.
Перевершили Нолана? Як режисери висвітлили час
Часовий аспект стрічки не менш цікавий. У 2017 році Крістофер Нолан показав світу свій воєнний фільм Дюнкерк, де вивчав феномен часу і як на його сприйняття впливає війна.
Життя на межі робить щось схоже, проте досягає своєї мети без ефектів, великого бюджету та масовки. Пелешок показує умовність сприйняття часу, його химерність та безапеляційність.
Так, на війні для бійців часу наче зовсім немає — є лише тут і зараз. У цивільному житті час починає шаруватися та дробитися — згадується минуле, з’являється образ майбутнього, залишається тривожне тут і зараз, де війна не закінчується ніколи.
Сюжет фільму
Усе це приводить до дуже цікавих рим, яких у стрічці досить багато. Так, захоплення Павла автомобілями та перегонами, заявлене ще у сегменті стрічки з євротуром у 2013 році, війна викривляє.
Він вирушає в унікальні “ралійні перегони”, щоб перевірити й задокументувати події на кордонах України на початку 2014 року, коли на Сході вже з’явились російські терористи.
Головною ж римою в стрічці виступають дві подорожі в Європу в 2013 та 2021 роках.
На кінематографічному рівні Життя на межі також втілене дуже цікаво. Головні герої самі є продюсерами, тож зовсім не чужі для індустрії, однак історія та війна змушує їх змінити профіль.
Проте кіно з їхнього життя не зникає, а мутує спочатку в онлайн-трансляції Революції Гідності, а згодом у безліч документальних знімань війни та бойових дій.
Цивільна професія не просто допомагає документувати брутальну реальність, але й допомагає її змінювати. Адже, потрапивши на фронт, Павло та Юрко одразу ж починають використовувати навички для аеророзвідки.
Фільм стає не тільки про війну, час, але й про кіно та його неймовірну силу в наш час. Недарма однією з важливих локацій є Канни 2021 року, всього за кілька місяців до повномасштабного вторгнення.
Стрічка вражає ще й багатошаровим саспенсом — за героїв автоматично переживаєш, бо їм доводиться проходити надскладні події у 2013, 2014 чи 2015 роках.
Каннська лінія 2021 теж змушує переживати, адже розумієш, що в долі героїв, які щойно повернулися до цивільного життя, всього за декілька місяців знову вдереться війна. Цього разу вона не омине нікого з українців.
Цінність документальної стрічки Життя на межі
Життя на межі — дуже потужний фільм, цінність якого висока для українців у можливості прослідкувати свій шлях за майже десять останніх років, поглянути на себе з боку та відрефлексувати різницю.
Для іноземців Життя на межі стане дуже грамотно розказаною історією про силу українського народу та його волю до перемоги.
Це потужне висловлювання про війну і те, як вона трансформує людину. Це кіно про героїв, які боронять країну від ворога. Це кіно про химерність часу та його сприйняття. Це кіно про значущість та величезну силу кінематографа.
Тому його варто дивитись, передивлятись та говорити про нього. І, мабуть, зараз це важливо як ніколи. Бо саме таке кіно має вигравати на Оскарі, а не маніпулятивні страждання російських опозиціонерів.
Про українську боротьбу зняли ще один фільм, вартий твоєї уваги — це фільм Рік Дмитра Комарова. Переглянути стрічку можеш в матеріалі.
Фото: Артхаус Трафіка
Не пропускай найцікавіше, підписуйся на наш Telegram-канал.