Величезні кількаметрові ряди з пляшками, етикетки яких оздоблені красивими картинками наче з найкращої галереї Італії. Або ж перелік заплутаних довгих назв французькою мовою, що додає шарму атмосфері, але невпевненості у виборі пляшки вина.
Як же не заплутатись у цій красі та різноманітності й обрати напій дійсно до душі?
Ми з видавництвом Vivat зібрали декілька порад, як не розгубитися, побачивши винну карту, і правильно підібрати вино, на основі книги Ґранта Рейнольдса та Кріса Стенґа Як пити вино. Найпростіший спосіб дізнатися, що вам смакує.
Найкращим у цьому випадку буде знайти того, хто знає винну карту. Найімовірніше, якщо ви бачите винну карту, значить хтось до вас її склав, а значить розбирається в цьому переліку.
Це може бути сомельє, офіціант, власник ресторану або будь-хто інший. Якщо ж такої людини поруч немає, тоді не хвилюйтеся — ніхто не осудить вас за будь-який вибір.
Заплющте очі та тицьніть навмання. Чи краще візьміть собі пива.
Одразу зрозумійте для себе, скільки ви готові витратити на напої. Говоріть прямо та відверто.
Хороші ресторани пишаються тим, що в їхньому меню є вигідні пропозиції, тож будьте чесними із сомельє чи відповідальним за вино незалежно від свого бюджету.
Спочатку потрібно визначитися з категорією: червоне, біле, ігристе, рожеве. Якщо не розумієте, що саме підійде до вашої страви, керуйтеся власним смаком або ж настроєм. Не бійтеся запитувати.
Хороший сомельє оцінить той факт, що ви можете загалом описати, чого вам хочеться, і підкаже варіант, який вам сподобається. Навіть офіціант, чиї уявлення про вино мінімальні, найімовірніше, принесе вам щось орієнтовно наближене до ваших уподобань.
Та найголовніше те, що людина, котра сидить навпроти вас, буде вражена тим, як ви опанували ситуацію.
Навіть якщо ви зрештою зізнаєтеся, що гадки не маєте, яку чудасію тепер п’єте. Упевненість — це 90% успіху. Як у винах, так і в житті.
Якщо по простому, то це те відчуття, яке викликає вино в роті. Вина легкої екстрактивності мають більш тонкий, легкий та освіжний присмак, ніж решта. Блідий відтінок є індикатором легкого вина, як і міцність, нижча від 13,5%.
Вина середньої екстрактивності — десь на екваторі, якщо говорити про смак і насиченість. Вони ані надто легкі, ані надто повні. Вина високої екстрактивності багаті на танін, алкоголь і мають насичений смак.
Часто вони темнішого кольору, ніж їхні “легші” колеги. Також їхня характерна ознака — міцність, вища від 15%.
У такий спосіб можна донести аромат до носа, замість встромляти цей ніс у келих. Скажімо так, запах завдяки цьому нехитрому руху буде краще вираженим.
Тому якщо хочете долучитися до цієї традиції справжніх сомельє, то спершу крутіть, а тоді вже нюхайте.
Початок виготовлення цього вина не відрізняється від звичайного: виноград вирощують, збирають, чавлять, перетворюють його на сік, а потім його шумують (починають процес бродіння). А далі відбувається те, у результаті чого з’являються бульбашки.
Існує кілька способів дістати такий результат. У кожній із цих технік треба створити тиск за допомогою вуглекислого газу — або природним шляхом, або штучно.
Ці відмінності досить складні, тож ми не вдаватимемося в подробиці, але ви маєте знати, що процес виготовлення шампанського (того, що в регіоні Шампань) відрізняється від способів виготовлення більшості ігристих вин.
Винороби в інших частинах світу можуть робити ігристе вино аналогічним шляхом, але це не шампанське. Це просто ігристе вино.
Однак буває, що хочеться купити гарну пляшку на домашні посиденьки. Як же не натрапити на фальсифікат? Читай, як відрізнити справжнє спиртне від підробки.