Народження дітей завжди зображалося в українській культурі як шляхетний процес, котрий здавна поважали, а до жінок, що народжували, ставилися з усією повагою. Однак етнографиня та кандидатка історичних наук Ірина Ігнатенко має дещо іншу думку.
Попри нібито ідилічну картину, у питаннях дітонародження українці мали багато дивних забобонів. Про деякі цікаві факти про пологи, вагітність та зачаття в українській давнині науковиця розповіла виданню Українки.
Цікаві факти про вагітність, зачаття та пологи
Материнство та батьківство для українських чоловіків та жінок було пріоритетним. Фольклор, звичаї, світоглядні уявлення, виховання вкладали народження дітей як щось обов’язкове, єдино правильне і нормативне.
Люди на те сходяться, побираються і любляться, аби мати діти, вважали наші предки.
А тих, хто свідомо уникав шлюбних зв’язків, лякали карою “на тому світі”, мовляв, через те, що не залишили по собі нащадків. Відсутність дітей завжди трактувалася як трагедія: “З дітьми хата — базар, без дітей — кладовище”.
До будь-яких видів контрацепції ставилися різко негативно, адже згідно з народними уявленням, жінка мала народжувати стільки дітей, “скільки Бог дав”.
Також було нормою народжувати багато дітей. Фольклор говорить таке: “Один син — не син, два сини — півсина, три сини — ото тільки син”, “Дасть Бог дітки, дасть і на дітки” тощо.
Коли ж дітей було забагато, або не було зовсім, то винуватицями оголошували жінок. Так само на них покладали відповідальність за відсутність матеріальних засобів для забезпечення такої великої родини.
Як визначали стать дитини
Сприятливими для зачаття хлопчика вважали понеділок, вівторок, четвер. Ці дні вважалися “чоловічими”. “Жіночими” ж були середа, п’ятниця, неділя.
Існувала думка, що чоловічому відповідає праве (правильне та істинне), а жіночому — ліве, тобто гріховне. Саме тому й існували такі вірування: “Коли жінка хоче мати хлопця, держить мужа при зносинах за праве яйце (…) правий бік приносить хлопців, так само при зносинах збоку”.
Також на думку давніх українців, не останню роль у зачатті дитини відігравали предмети з чоловічою і жіночою символікою. До прикладу, щоб народився хлопчик, під час статевих стосунків клали поруч чоловічі інструменти або шапку, для зачаття дівчинки — гребінь або хустку.
Крім цього вважалося, що хто пристрасніший під час інтиму, за тим й дитина.
Під час інтимних стосунків були певні обмеження. Наприклад, чоловік та жінка не мають лягати в ліжко на великі річні свята і в неділю, а також перед ними й в ніч зі свята проти будня. Якщо у таку ніч зачнуть дитину, то вона буде калікою як покарання батькам, вважали предки.
Також заборонялося займатися сексом на чотири річні пости — Великий, Петрівський, Успенський, Пилипівський, пісні дні — середа й п’ятниця, великі церковні свята, особливо дванадесяті, та поминальні дні.
Що українці думали про вагітність
Вагітну жінку називали “тягітною”, “череватою”, та “важкою”. А на її дії накладали низку заборон і обмежень. Наприклад, жінці не можна було красти, адже на тілі дитини буде темна родима пляма у формі вкраденого.
Вважалося, що вагітна не повинна нічого на собі зашивати або пришивати до надітої сукні, щоб з дитиною все було добре.
Не можна було штовхати ногою котів, собак та свиней, або в дитини будуть нариви й хвора спина. Жінка не могла переступати через мотузку, щоб дитина не заплуталася в пуповині. А ще вона не мала розчісувати волосся у п’ятницю, щоб пологи минули легко і без ускладнень.
А попри всі обмеження, вагітні продовжували досить важко працювати. А деякі джерела стверджують, що нерідко жінки й народжували там, де працювали: в лісі, полі, на городі тощо.
Як відбувалися пологи
Жінка могла народити дитину самотужки й без сторонньої допомоги, лише за умови, що організм здоровий і пологи неускладнені. Але часто жінки не могли розродитися та народжували довго й важко.
Нерідко жінки помирали під час пологів, але вважалося, що така смерть автоматично зараховує тебе в рай.
Чоловік не брав жодної участі в пологах. Його випроваджували з хати, щоб не бачив пологів. Ба більше, наші предки вірили, що побачені пологові субстрати (плацента, пуповина, кров) можуть бути небезпечними для нього.
За новонародженими немовлятами доглядали переважно жінки: мати, бабуся, сестра тощо. Чоловіки, як правило, трималися від дітей осторонь.
Забобон, як бачимо, було багато. Велике щастя, що вони йдуть у минуле. Отож радимо не вірити у народні “знаки долі”, а покладатися на медицину та здоровий глузд. Нехай вагітність для кожної родини буде щасливою та в радість!
Одним з найголовніших атрибутів українською культури є вишита сорочка. Ми розповідали, чому вона була оберегом для українців та який сенс вкладали у вишивку.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!