Цей красивий, а цей — не дуже. Як наш мозок вирішує гарна перед тобою людина чи ні

У нашому світі, де велику увагу приділяється зовнішньому вигляду, постає питання: що саме робить людину привабливою в очах інших? Чи існують універсальні стандарти краси, і якщо так, то що вони собою представляють? У цій статті ми зануримося в глибини людського мозку, щоб дослідити, як ми вирішуємо, хто вважається привабливим та чому так відбувається. Детальніше про це розповіла Ірина Черняк у своєму блозі на YouTube.

Здається, у світі краси постійно все змінюється, і тому важко визначити, які саме риси можна вважати гарними, а які ні. Усе через те, що у різні періоди стандарти краси були різні.

Та, на думки Ірини, все одно краса в якомусь сенсі є універсальною. Приміром, якщо взяти 100 фотографій різних людей і розподілити їх на три категорії: дуже красиві, середньо красиві та некрасиві люди, то буде сформовано майже однакові списки.

Як мозок визначає гарна людина чи ні

Симетрія обличчя

Наш мозок робить висновок: гарна людина чи ні всього за 3 секунди. І вчені довго намагались з’ясувати, за допомогою яких критерій він будує цю оцінку.

Спочатку існувала думка, що ідеальним є симетричне обличчя. Це підтверджується, як мінімум, тим, що еволюційно-двостороння симетрія сигналізує про нормальне здоров’я. Тобто, симетричне обличчя означає, що, найімовірніше, в цієї людини немає якихось вірусних, бактеріальних або паразитних інфекцій і воно належить здоровому партнеру, що важливо для продовження роду. 

Та якщо ми візьмемо реальних людей і намагаємось зробити їхні обличчя абсолютно симетричним у фоторедакторі — виходить не дуже приємна картинка. Це той варіант, коли “до” явно було краще.

Тому вчені все-таки зійшлись на думці, що гарне обличчя — це не обов’язково ідеально симетричне обличчя. Це просто не надто асиметричне обличчя.

З симетрією розібралися. Та що ж тоді ще впливає?

Золотий перетин

Наступною думкою було те, що ідеальні, гарні обличчя мають відповідати пропорціям золотого перетину. Тож математично найгарнішою жінкою в усьому світі нашого часу визнали Беллу Хадід. Її обличчя за підрахунками на 94,35% відповідає золотому перетину.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Bella ???? (@bellahadid)

Але знову ж таки, ця формула працює неідеально. Бо коли ми знову беремо реальних людей і намагаємось у фоторедакторі змінити їхні риси під цей золотий перетин — виходить знову-таки не дуже.

Наприкінці 1800-х Френсісу Гальтону спало на думку, що якщо він буде вивчати обличчя правопорушників, то зможе знайти середньостатистичні риси обличчя злочинців, за якими їх буде значно простіше шукати й ідентифікувати. І звісно, знайти такі особливі риси, які притаманні лиходіям, йому не вдалось.

Зате дещо його доволі сильно шокувало. Це те, що середньо статистичні обличчя, зроблені за допомогою сукупності облич злочинців, завжди були більш привабливими, ніж окремі обличчя.

Читати на тему

Вуста більші, талія вужча. Як змінилися наші уявлення про красу та чи безпечні інʼєкційні косметичні процедури

Про шкоду та небезпеку інʼєкцій краси.

Щоб це перевірити, Корела Чела вирішила провести дослідження, чи дійсно чим більш середньостатистичними є риси обличчя, тим симпатичнішими ми це обличчя вважаємо. Щоб це довести, вона спочатку зробила два варіанти облич: одне поєднувало в собі п’ять середніх облич британців, інше — 20 середніх облич британців.

І більшість людей вказувало, що нижній варіант, тобто більш усереднений, значно симпатичніший. Схожий експеримент підтвердився і з жителями  племена Ходзе в Танзанії. Це ті люди, які перебувають далеко від цивілізації. І вони так само надають перевагу середньостатистичним обличчям. Тобто, це значить, що це якийсь наш еволюційний механізм.

Джерело фото: скриншот з відео YouTube-каналу Chernyak Blog

Люди обох культур віддавали перевагу більш усередненому обличчю, тобто складеному з 20 облич, замість п’яти.

Отож, попри усі розмови про індивідуальність, люди, як вид, все одно вважають симпатичнішими більш середньостатистичні риси: середньостатистичну довжину носа, середньостатистичну висоту вилиць, середньостатистичну ширину між очима.

Чому так відбувається

Усе тому, що вони є більш знайомими. Прості обличчя легко обробляються нашим мозком, а що для нього легко обробляється — те для нього приємно.

Але для того, щоб переконатися, що ми надаємо перевагу чомусь знайомому і це вважається нам симпатичнішим — не обов’язково читати якісь дослідження.

Достатньо просто згадати останній момент у своєму житті, коли ти вперше побачив(-ла) людину і зрозумів(-ла), що вона взагалі не у твоєму смаку. Але в міру того, як ви починали бачитися частіше, вона почала тобі здаватися все симпатичнішою і симпатичнішою.

Тож якщо тебе цікавило, чи можемо ми змусити якось інших людей вважати нас більш симпатичними — так. Один зі способів — це просто бачитися і спілкуватись з ними частіше.

І не лише тому, що люди звикнуть так само до твоєї зовнішності, а й тому, що ти просто будеш з ними зближуватися. Усе тому, що привабливість, як правило, не закінчується на зовнішній красі.

Джерело фото: Unsplash

Якщо, на перший погляд, ти вважаєш людину фізично привабливою або навпаки не достатньо привабливою,  — це може дуже легко змінитись. Приміром, коли тобі стануть відомі її інтереси, характер, почуття гумору тощо.

Цей процес називається повільним коханням. І воно дійсно існує. Це довели дослідження 2015 року, яке підтверджує цю теорію. В результаті досліджень виявили, що сприйняття нами інших людей дійсно може змінюватись і змінюється з часом. Це може бути як в позитивну сторону, так і в негативну.

Раніше ми розповідали, як навчити дітей любити себе, попри жорстокі стандарти краси.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.