У кожній українській прикрасі закодована ціла історія. Вони бачили весілля й похорони, вирушали з жінками в далеку дорогу й поверталися як найдорожча пам’ять.
Минули століття, а ця мова не зникла, а навпаки відроджується з новою силою. Сьогодні ми знову хочемо відчувати наші корені, вдягати на себе ці обереги, чути голос предків і просто дивитися на красу та довершеність форм.
В Україні сила-силенна традиційних прикрас: від знаних коралів і дукачів до менш відомих дармовисів чи зґард, про які чули далеко не всі. У кожному регіоні формувалися свої улюблені форми й символи, але всіх їх об’єднувало одне — прикраса була наче оберегом, який наділяли силою.
Сьогодні ці стародавні символи оживають у колекціях сучасних майстрів. Зокрема, Оксана Борійчук створює прикраси, що поєднують у собі давні техніки та сучасну стилістику. В цих роботах, що представлені на сайті oksana-boriychuk.com.ua — і вишукані намиста, і гуцульські зґарди, і витончені дукачі, які вже стали стильною деталлю щоденного гардероба.
Тож спробуймо зазирнути у цей світ і трохи розібратися в значенні і силі цих неймовірних українських скарбів.
Традиційні українські прикраси — їхнє розмаїття
Коралові чи скляні намиста
Намисто — найпоширеніша й найулюбленіша прикраса українських жінок. У кожної модниці воно було своє: у когось — масивне коралове, в когось — скляні пацьорки чи бурштинові низки.
Червоні корали вважали найсильнішим оберегом: вони захищали від пристріту, символізували кров предків і вогонь домашнього вогнища. Скляні намиста чи буряна, хоч і доступніші, виконували ту ж саму функцію — головною була віра, а не вартість.
Сьогодні традиція носити намиста набуває нових форм. Майстри використовують скло, кераміку, метал, натуральне каміння, поєднуючи давні символи з сучасною естетикою.
Такі прикраси пасують не лише до вишиванки, а й до офісної сорочки, вечірньої сукні чи навіть повсякденних джинсів. Однієї нитки достатньо, щоб надати образу сили й виразності, а багаторядне намисто дасть змогу внести аутентичного забарвлення будь-якому луку.
Зґарди: гуцульський оберіг із металу
На Гуцульщині жодна дівчина не виростала без зґард. Це металеве нагрудне намисто з хрестиками й розетками, яке дзвеніло при ході та відганяло злих духів. В орнаментах зґард читалися сонце, зорі й вічний рух життя. Вони захищали й прикрашали водночас.
Сьогодні зґарди носять і у Карпатах, і далеко за межами. У сучасному стилі вони чудово поєднуються з білою сорочкою, светром-оверсайз чи навіть простим топом.
Дармовиси: промовисті та фантазійні
Дармовис — це декоративна підвіска, яку чіпляли до намиста чи одягу. Вони могли бути з металу, кераміки, дерева чи тканини, інколи доповнені дрібними орнаментами або розписом.
На відміну від дукачів чи зґард, дармовиси не завжди мали чітко визначену форму — це радше художня фантазія майстра, яка робила прикрасу виразнішою.
Сьогодні ці прикраси знову привертають увагу. Саме завдяки сучасним інтерпретаціям, зокрема у колекціях Oksana Boriychuk, дармовиси стають стильним акцентом та додають образу індивідуальності й відчуття зв’язку з корінням.
Дукачі: коли монета стає оберегом
Дукач — одна з найвідоміших українських прикрас, яка одразу впадає в око. Це велика монета або медальйон у декоративній оправі, іноді з бантом чи підвісками, що носили на шиї в центрі нагрудного ансамблю.
Назва походить від слова “дукат” — золотої монети, що з XIV століття карбувалася в Європі.
У нас ці жіночі прикраси виготовляли зі срібла, міді чи золота, декорували емаллю, камінням, гравіюванням. У заможних родинах дукачі сяяли коштовними металами, а у простіших — це могли бути латунні чи мідні варіанти.
Сьогодні дукачі повертаються у сучасний стиль. Майстри створюють як точні реконструкції старовинних прикрас, так і адаптовані версії — легші, з нових матеріалів, які зручно носити щодня.
Дукач чудово пасує до білої сорочки, стриманого жакета чи сукні простого крою. Це прикраса, яка відразу стає головним акцентом і водночас зберігає у собі частину української історії.
Що найчастіше символізували традиційні українські прикраси
Українці ніколи не носили прикраси “просто так” — кожна намистина, кожна форма і колір несли в собі особливе значення:
- захист від пристріту, хвороб і недобрих намірів;
- зв’язок із родом і пам’ять про предків, які передавали прикраси з покоління в покоління;
- достаток і статус — чим багатші матеріали, тим виразніше говорили про добробут родини;
- жіночність і родючість, красу та продовження життя;
- гармонію з природою й відчуття єдності зі світом;
- коло життя і відродження, символ вічності та нескінченного руху;
- долю та шлях людини, позначений орнаментами чи кількістю прикрас;
- кохання і вірність, адже обручки чи даровані прикраси були знаком єдності;
- очищення від негативу та захист від злого ока;
- пошану до землі й пір року, адже мотиви рослин, квітів і плодів нагадували про родючість.
Звісно, сьогодні ми розглянули лише частину великого світу українських прикрас. Є ще браслети, сережки, косівська кераміка тощо — кожна річ має свою історію та силу.
І дедалі більше українців свідомо повертаються до цього скарбу — дістають зі скринь сімейні намиста, купують сучасні інтерпретації, шукають у прикрасах не лише естетику, а й сенс. І в цьому є щось надзвичайно важливе: у час глобальних трендів ми обираємо своє — українське, рідне, живе.
Традиційні прикраси завжди йшли поруч із вишитим одягом. Саме вишиванка була тим полотном, на якому намиста, дукачі чи зґарди розкривали всю свою красу. Тож природно постає запитання: а яке значення має сама вишиванка та її орнаменти? Читай у нашому ексклюзивному матеріалі.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!