Вишиванка — етнічний одяг українського народу. Зараз існує багато суперечок та міфів стосовно походження, історії, сенсу українських вишитих сорочок. А все тому, що нині українці повертаються до своїх коренів: вивчають мову, традиції та національні символи.
Вишиті сорочки — це про сенси, які ми вкладаємо в них. Але як бути з візерунками, кольорами та кількістю вишитого полотна?
Про справжнє значення наших вишиванок, як обрати собі вишиту одіж та чи мають значення кольори — редакторка Вікна-новини ексклюзивно поспілкувалася з українською авторкою книг та майстринею з вишивання Ольгою Березою, а також з українською співачкою, акторкою та фольклористкою Марією Квіткою.
Українська письменниця та майстриня з вишивання Ольга Береза одразу зазначила: трактувати все, що пов’язано з українською вишивкою, кожен може так, як йому зручно.
Адже люди самі наділяють ті чи інші речі сенсами, і не завжди вони мають зв’язок з давнім минулим.
— Тема трактування давніх взорів української вишивки зараз є дуже суперечливою. Більшість тлумачень, поширених на теренах інтернету, є необґрунтованими, ба навіть відверто хибними. Колись і я мала слабкість впасти в ці тенета помилкових роз’яснень, — розповідає майстриня.
Я не кажу, що вишиті взори на давніх сорочках та рушниках нашого народу не несуть важливого змісту, аж ніяк. Українська вишивка має свою потужну мову, та, на жаль, до нас дійшло вкрай мало справжніх її трактувань.
Та й мусимо визнати, що таких тлумачень вишивки, щоб вони були однаковими на усіх теренах України, майже немає. Десь червоний мак означав радість, а десь — журбу. Тому однозначного трактування цієї теми просто не існує. Завжди будуть певні суперечності.
Фото: з особистого архіву Ольги Берези її робіт
Марія Квітка погоджується: якщо говорити про те, чи символізують орнаменти силу, родючість, енергію — то ні.
— Немає цьому жодних свідчень, доказів, немає етнографічних розвідок, в яких таке було б вказано. Таке трактування — це вигадка сучасних псевдофольклористів та псевдоетнографів.
Звісно, елементи вишивки мають власні регіональні назви, до прикладу: соловʼїне вічко, ружа, баранкове, черешенькове, зерняткове тощо, — пояснює фольклористка.
Водночас не варто відкидати думку, що кольори на вишиванках зовсім не мали ніякого значення. Але варто розуміти, що наділили їх сенсами трохи пізніше, відколи вишивання стало частиною побуту українського народу. До того жінки вишивали тими нитками, які були для них доступні.
— Ми шукали сенси у всьому, тож не дивно, що нині є так багато думок стосовно кольорів, орнаментів та їхнього значення, — пояснює Ольга Береза.
Depositphotos
Теперішній ринок вишитого одягу є неймовірно різноманітним: тут на свій смак точно знайде одяг навіть найпримхливіший покупець. Нерідко можна звернути увагу на кількість вишитого полотна: на Буковині, Закарпатті вишита частина займає все полотно.
Натомість у деяких регіонах типовими були вишивки на рукавах чи погрудді, комірці.
Майстриня з вишивки Ольга Береза каже: кількість вишитого полотна залежить від того, яке призначення було у сорочки. Адже умовно вишиті сорочки можна поділити на святкові та буденні.
— Зрозуміло, що на святкових сорочках було більше вишивки та оздоблення. Тому що її готували для того, щоб показати іншим. Варто також звернути увагу, що на святкових сорочках часто не було вишивки на грудях, тому що цю частину тіла часто прикривали камізелькою або намистом.
Натомість у святкових сорочках рясно вишивали рукави, — каже Ольга Береза.
Те, що ми зараз називаємо традицією, тоді було просто модою, — зазначає майстриня. Вона також наголошує, що раніше жінки переймали нові техніки вишивки від сусідок, матерів чи гостей їхнього селища.
Марія Квітка додає, що в піст не було заведено носити дуже яскраві сорочки, а віддавали перевагу стриманішим кольорам вишиття: синьому, коричневому, оливковому.
Ольга Береза каже: ні, це точно не вигадка! Адже вишивки різнилися не лише між далекими регіонами, а й між сусідніми селищами.
— Справді, жінки могли прийти з іншого села в гості до родичів, але її одяг та вишивка на ньому дуже відрізнялися від строю цієї місцевості. І ці знання є дуже цінними для нас, адже якби не регіональність, за якою ділиться мистецтво вишивки, ми б не мали стільки різноманіття вишитого одягу, — наголошує майстриня.
Відрізнялася не лише техніки вишивання, а й навіть те, як жінки носили свій одяг!
Також на нашу вишивку впливали й сусідні народи: буковинські вишиванки брали щось від румунських традицій, галицькі — від польських.
Фото: вишиванка Ольги Берези, її особистий архів
Марія Квітка також схиляється до думки, що українська вишивка мала регіональний розподіл.
— Саме за вишиттям на сорочці ми можемо визначити її походження. Кожне село мало свою традицію, свою власну орнаментику, особливий крій сорочки, розташування вишивки на ній тощо.
Кожен регіон України є унікальним, — висновує фольклористка.
Популярною є думка, що вишиті бісером сорочки увійшли в моду зовсім недавно. Насправді ж вишивати бісером в Україні почали ще дуже давно, на Буковині.
Така традиція пішла від румунської сорочки, яка здебільшого й вишивалася бісером.
Популярною в усіх регіонах України така техніка вишивання стала близько десяти років тому.
Багато українських митців та дизайнерів рефлексують над етнічною темою: протягом останніх років імениті творці випускали багато красивих ліній одягу з елементами вишивки.
Та чи має це щось спільне з українською вишивкою? Чи це так звана шароварщина?
Ольга Береза каже: десять років тому Україною ширилася вишивка рослинних орнаментів. Серед них — мак та калина. Зрештою, зараз мак уже практично не вишивають, бо багато хто вважає його символом жалоби.
— Зараз уже немає прив’язаності до якогось конкретного візерунка. По-перше, у людей є доступ до соціальних мереж та інформації. По-друге, зараз ми віддаємо перевагу простішим геометричним візерункам.
Звісно, якщо розглядати це питання глибше, то треба цікавитися історією. Адже мистецтво вишивки бере своє коріння ще з трипільської культури: це відлуння ми бачимо не лише на вишитих сорочках, а й на наших писанках.
Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Українські етнічні вишиванки (@ukrainian_ethnic_vyshivanka)
Допис, поширений Українські етнічні вишиванки (@ukrainian_ethnic_vyshivanka)
Якщо ж є бажання мати у гардеробі справжню етнічну сорочку, Ольга Береза каже: треба звернутися до джерел та знайти й переглянути фото наших предків.
— Так ти можеш не лише виготовити сорочку, яка пов’язана з регіональною вишивкою, але й відновити зв’язок з цілими поколіннями родичів.
Марія Квітка каже: зараз дуже багато майстерень займаються саме відтворенням старовинних сорочок, відшивають як один в один, так і роблять на базі автентичних зразків власні стилізації.
Майстриня з вишивання радить слухати свого серця, адже воно ніколи не підведе й обере ту вишивку, яка тобі пасуватиме якнайкраще.
Адже сорочка — це особиста річ, яку варто підбирати індивідуально. В Україні раз на рік святкують день, коли усі громадяни країни одягають вишиванку і йдуть у буденних справах: коли День вишиванки у 2023 році — читай у матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!
Головне фото: Depositphotos.