Фото Pexels Українським дітям довелося швидко подорослішати. Малеча мовчить про свої страхи та на жаль, беруть на себе забагато. Вони б мали радіти дитинству, проте змушені тікати під звуки обстрілів. І хоч їхній біль часто залишається непочутим, але від того він не менш глибокий. Не маю часу плакати: тривожні сигнали Психіатр Кшиштоф Станішевський з варшавського центру Psychokrates працює з українськими дітьми, які втекли від війни до Польщі. Експерт розповів для видання Sestry, як малеча переживає виклики війни. Біль дітей з України часто не кричить, а мовчить. Зовні — звичайні школярі. Але у їхніх поглядах — тривога, у поведінці — гіпервідповідальність. 13-річна дівчинка говорить замість мами, бо та не може впоратися. 15-річний хлопець готує собі їжу, бо мама затримується на роботі. Я не маю часу плакати. Мама й так сама все тягне, — сказала дівчинка. І це вже крик про допомогу! Як війна змінює психіку дитини Усі діти-біженці мають спільну рису: вони втратили відчуття безпеки. Навіть у мирній Польщі вони залишаються внутрішньо в тіні війни. Їхня тривога проявляється по-різному: хтось замкнений, хтось гіперактивний, хтось тримає все в собі. І якщо не надати їм підтримки зараз, ці переживання можуть перетворитися на довічні травми. Pexels Ці діти часто емоційно зріліші, але водночас більш напружені та насторожені. Читати на тему Маленькі пружинки: як війна впливає на психіку дітей і чим можуть зарадити батьки Як війна вплинула на психіку дітей та чи можливо це виправити: поради дитячого психіатра. Тривожні дзвіночки про допомогу Сигналами, що дитина потребує допомоги, можуть бути: втрата радості від звичних речей; проблеми зі сном і апетитом; зниження успішності; тривожність, замкненість або, навпаки, агресія; надмірна відповідальність; відсутність інтересу до гри, спілкування. До того ж якщо зʼявляються суїцидальні думки — це вже надзвичайний сигнал. Варто звертатися до спеціалістів раніше, щоб вберегти малечу. Як допомогти: прості кроки для дорослих — Наше завдання — створити простір, де навіть найсильніша дитина може побути слабкою. Найбільше малеча потребує довіри. Допомогти дитині можуть: звичні ритуали (українські казки, домашня їжа, родинні традиції); розклад і стабільність у щоденному житті; підтримка дорослих; можливість висловлювати емоції — через гру, малювання, розмову. Також важливо пояснювати дітям їхній досвід — не замовчуючи, а м’яко проговорюючи. І не змушувати бути сильними, а дозволити бути маленькими та проявляти слабкість. У Варшаві почав роботу новий напрям психологічної допомоги для українських біженців. Тут працюють саме українські спеціалісти — психіатри, психологи, психотерапевти, які не лише володіють мовою, а й глибоко розуміють культурний та емоційний контекст війни. Ми відповідально підбираємо персонал: лише фахівців з досвідом і високою емпатією, — підкреслив експерт. Попри все, діти мають надзвичайні внутрішні ресурси. Вони здатні до адаптації, відкриті до навчання, вміють співпереживати. Якщо дати їм підтримку — не лише фахову, а й людську, вони не просто виживуть. Вони виростуть сильними. Але для цього потрібні уважні, чуйні та турботливі дорослі. Іноді головна терапія — це просто бути поруч. Раніше ми розповідали, як змінилася поведінка дітей з 24 лютого.А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе. Теги: Біженці, Здоров'я Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Маленькі пружинки: як війна впливає на психіку дітей і чим можуть зарадити батьки Як війна вплинула на психіку дітей та чи можливо це виправити: поради дитячого психіатра.