Наша сила — це фаталізм на зло всім. Ірена Карпа: про погляд французів на війну, російську пропаганду та особисте

Бути жінкою, бути адвокаткою України в іншій державі, знищувати фейки й встигати писати книги, музику та виховувати доньок.

Нам вдалося зустрітися з другого разу, бо в Ірени дуже насичений графік. Попри це, вона лише за час повномасштабної війни вже 18 разів відвідала Україну з важливими заходами.

Я поговорила з українською письменницею, музиканткою, журналісткою Іреною Карпою. Чому її називають адвокаткою України у Франції, як російська пропаганда працює за кордоном, про війну та особисте життя, а також як вона встигає все, Ірена розповіла в інтервʼю Вікнам.

Писати — це завжди терапевтично

З початком повномасштабного вторгнення Ірена Карпа створила свої курси — Терапевтичне письмо. Наразі є й друга хвиля — My story, що стало продовженням попереднього досвіду.

— Хочу запитати, це все-таки більше про терапію, чи це курси, після яких виростають майбутні письменниці й письменники?

— Будь-яке письмо завжди терапевтичне. Навіть якщо ви просто сядете і напишете список покупок або повикреслюєте те, що зробили за день — це наче скинути тягар із плечей. Так ми працюємо зі складними емоціями.

Разом із психологинею Ларисою Волошиною ми розробляли це терапевтичне письмо й додали письменницького досвіду.

Я бачила, як деякі люди за ці сім хвилин, доки тривала вправа, примудрялися написати закінчений текст із початком, серединою, кінцем.

З цього вийшла збірка Я не знаю, як про це писати (не — закреслено, ред.). Вона саме про досвід цивільних під час перших днів повномасштабного вторгнення, тому що всі ми були звичайними людьми в незвичайних обставинах.

Я заанонсую: зараз подібну річ ми робимо для підлітків, вона буде доступна абсолютно безкоштовно, на платформі Зрозуміло.  

Батькам підлітків теж буде що там почерпнути — як для кращого розуміння того, що відбувається в душі їхньої дитини, так і для себе. Не повірите, скільки в нас всього “застрягло” з підліткових часів. Письмо — особисте, в жодному разі не змушуйте дитину писати під вашим наглядом. Воно не так працює

— У своїх книгах ви описуєте реальних людей. Чи не було ні в кого бажання поредагувати ці тексти, внести цензуру?

— Були і є! Я компоную це: може канва історії й вигадана, але її наповнення — часто з правдивих речей.

Як би мені не хотілося додати чогось радикально свого, коли є реальний прототип, я прислухаюся до його чи її правок: так етичніше і правдоподібніше.

З біографічними історіями взагалі кумедно: після книжок Добло і Зло чи З роси з води і з калабані, де я описую дитинство в Яремчі. Ми сміялися раніше, що половину тиражу книг розкуповували люди в тому таки Яремче, щоб дізнатися, чи не написала я чогось поганого про нелюбимого сусіда!

Але якщо такі яскраві персонажі як Юля Марківна — вчителька математики з фіолетовим волоссям — існують, як ти можеш їх не запросити в книжку?! Це ж просто гріх!

Я завжди кажу своїм студентам: не буває поганих людей, просто є чудесні прототипи для ваших негативних персонажів. А читачам кажу: не біси письменника, бо ніколи не знаєш, на якій сторінці зустрінеш себе.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Irena Karpa (@qarpa)

Читати на тему

Для мене жіночна жінка — мужня. Софія Андрухович про роман Катананхе, жінок та слабкості

У романі переданий увесь біль без жодного слова “війна”.

Адвокатка України у Франції

Раніше Ірена Карпа була першою секретаркою з питань культури посольства України у Франції. Наразі вона вже не на посаді, однак продовжує активно адвокатувати Україну перед французами, розвінчуючи фейки та розповідаючи правду про події тут.

— Як загалом французи ставляться до війни в Україні? Є ось ця “втома”?

— Так, втома є в усіх. Але французи молодці, вони нам активно допомагають. Хоча інколи між студіями вони говорять жахливі речі, і ти бачиш всі ці подвійні стандарти.

Був один “експерт”, який за лаштунками порівнював протистояння України Росії зі зґвалтуванням: “Ой, ну, чим більше Україна пручається, тим Путіну цікавіше — як чоловіку, який ґвалтує жінку”. Уявляєте?! В шокові були всі. А в ефір він, звісно, вийшов білим і пухнастим. 

Не всі там святі, але офіційний курс Франції назагал підтримувальний: Макрон не боїться протистояти популістам, що танцюють під дудку Путіна, звичайні люди також в більшості утвердилися в думці, що допомагати Україні — річ нормальна і цілком логічна.

Однак стало значно менше ефірного часу для України. Часто-густо Росія вривається в ефіри зі своїми ІПСО. 

Гібридна війна не гребує жодними методами. Це не обов’язково про підкупи експертів, дуже часто це емоційна історія. Був випадок, коли на ефір прийшов молодий чоловік. Представився колишнім морським піхотинцем і почав розповідати, що був в Україні з Азовом й вони “разом розстрілювали російських полонених”.

А доказів немає. Якесь розмите відео з людьми у формі. А мене це мучить. Я подзвонила до прикордонників — кажуть, що він кордон перетинав лише на одну добу й точно не міг бути в усіх містах, про які говорив. Коли ж сказала редакторам на телебаченні перевірити, вони пихато заявили, що знають, як робити свою роботу.

Згодом таки зізналися мені: він виявився брехуном, і навіть не був “морським котиком”. Дуже мало хто з медіа тоді опублікував спростування чи вибачення.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Irena Karpa (@qarpa)

— А звичайні люди? Як вони до нас ставляться?

— Якось я запитала, з яким словом ми асоціюємося у французів. Вони відповіли — хоробрість.

Навіть моя візажистка, яка фарбує мене перед ефіром, казала: “Ми б розбіглись, як безголові кури, якби на нас зараз почали наступати”.

Читати на тему

Фейки, маніпуляції та інші продукти ІПСО: як російська пропаганда використовує штучний інтелект проти українців

Намальовані картинки війни виглядають щемливо, красиво — наче на майданчику працював цех гримерів та освітлювачів.

Про різницю менталітетів та виховання доньок

— Ваш чоловік — француз. Чи відчувається різниця менталітетів?

— Звичайно, різниця є. Деколи мені буває просто нудно, особливо, коли за столом починаються розмови про якихось родичів, яких я не знаю. 

Але є й багато спільного. Любов до подорожей чи до хорошої їжі, наприклад. Якось я навіть відео зняла, як Луї п’є бургундське вино і їсть вилкою з літрової банки ніжинський салат авторства моєї мами. Людей єднає культурна спільність — ми європейці, ми росли на тих самих книгах, музиці та фільмах, а якщо чогось не знаємо, то ділимося авторами чи режисерами…

Звичка читати в ліжку під теплою лампою — річ універсальна. 

Різниця між українськими та французькими чоловіками, звісно ж, є. Іноземці не завжди підійдуть тим нашим дівчатам, що звикли, аби їх “кружили”. Я це називаю “чоловік — не банкомат, жінка — не посудомийка”, або ж історія Рівність.

Родини витрачають бюджети не 50 на 50, а пропорційно власних заробітків. Чоловіки, як правило, платять за жінку в ресторані, але чітко зазначаючи наперед оце “запрошую”. 

— Ваші доньки вже у перехідному віці. Чи почалися “підліткові турбулентності”? Як із ними справляєтеся?

— Так, вони вже підлітки й це, зокрема, причина, яка мене штовхнула писати підлітковий курс. Я бачу, як моя 14-річна дитина важко переживає загострені, складні емоції, й не може це виразити…

Дітей треба слухати — це золота порада підліткової психологині Людмили Стрельникової. Інколи навіть те, що нам здається логічним виявом турботи, дитина може відчути як знецінення. Наприклад, каже, що вона негарна. Не треба одразу заперечувати: “Не кажи дурниць! Дивись, яка красива, подивися в дзеркало!” тощо.

Краще запитати: “Ти дійсно так вважаєш? А чому? Що саме тобі не подобається?”.

Дитині треба виговоритися, і чим більше ви її будете слухати, тим більше вона розказуватиме й часто сама знаходитиме відповідь і заспокоєння.

Свій досвід треба передавати дітям максимально екологічно, в ідеалі — власним прикладом. Вчиш дитину радіти життю, а сама себе гнобиш? То воно так не спрацює. Називаєш себе товстою в розмірі М? То й дитина автоматично перебере на себе таке світосприйняття…

Обережніше, більше любові — до себе й до інших.

Стосунки з підлітками — вони у всіх непрості. Це треба пережити, перетерпіти, не зійти з розуму самій, подбати про себе. Потім ця турбулентність проходить і вони стають нормальними дорослими людьми.

Іnstagram/qarpa

Чим більше вони зараз, у підлітковому віці, пропрацюють та відчують себе, тим кращими дорослими стануть і менше грошей понесуть у майбутньому психологу.

— Чи буде старша донька брати участь у вашому курсі для підлітків про письменництво?

— Вони з подружкою вже випробовували одну вправу. Стали моєю фокус-групою, це було цікаво.

— Поговорили про чоловіка, поговорили про дітей, але на завершення я хочу все ж повернутися до питання про вас. Можемо уявити зараз дві Ірени Карпи: одній з них — 20 років, а іншій — 40. На що у них двох принципово інші погляди?

— Швидше, залишилися спільні погляди. Та, яка старша, може, десь відповідальніше ставиться до того, що робить. І каже молодшій, що 40 років — це ще не смерть, навіть не пенсія. ВООЗ каже, що офіційна молодість триває до 45.

Старша знає, що діти — це не страшно. Бо у 20 років я не збиралася ні заміж, ні заводити дітей. А я б їй сказала: та нормально, вийдеш заміж, і не раз, це не смертельно! Ще й веселу книжку напишеш: Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете. 

І будеш робити серйозніші речі, ніж тобі здається, що можеш робити зараз. Все в житті знадобиться, весь твій досвід, навіть щось дуже негативне і болюче, бо воно робить тебе тобою.

Читати на тему

Коли тебе не розуміє ніхто, треба розібратися самотужки. Книги, що допоможуть у підлітковому віці

Що читати підліткам для того, щоб краще себе зрозуміти: поради психолога.

— У чому сила українців?

— Сила українців у фаталізмі, я гадаю. Оце наше: “Якось воно буде”, часто рухає нас вперед.

Фаталізм, коли ти проживаєш приємні моменти, тому що розумієш, що єдина гарантія цього життя — це його кінець. Фаталізм у тому, що ми рухаємося до свободи, ми її дуже любимо. Ця суміш дає сміливість не опускати рук.

Це фаталізм на зло всім.

Повну версію інтервʼю дивися у відео: про російські фейки, французьку допомогу Україні та улюблені книги Ірени Карпи.

Раніше ведуча новин Яна Брензей розповіла в інтервʼю про проблему російської культури в Україні та сексизм: читай за посиланням.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.