Три роки у катівні та СІЗО — інтерв'ю Людмили Гусейнової

Людмила Гусейнова — правозахисниця. У 2019 році вона потрапила в катівню Ізоляція в Донецьку за пости у соцмережах та доноси колег. Після цього жінку перевели до донецького СІЗО. Там її утримували три роки разом зі злочинницями.

Людмилу вдалося звільнити з полону, але в України досі немає напрацьованого механізму повернення цивільних. У донецьких колоніях перебувають десятки жінок, які були арештовані задовго до повномасштабної війни. Зараз жінка бореться за долі тих, хто залишається в пеклі.

Три роки у катівні та СІЗО — інтерв’ю правозахисниці Людмили Гусейнової

Людмила Гусейнова розповідає, як йшла на роботу. Раптово біля неї зупинилася автівка, вона подумала, що хочуть щось запитати, звідти вибігли двоє кремезних чоловіків. Вони вирвали сумку в Людмили, посадили в автівку та привезли в адмінбудівлю.

Почали перевіряти телефон, у соціальних мережах знайшли фото на тлі українського прапора. Для жінки це було принципово.

Потім дізналася, що в доносах на мене було написано не тільки про мою позицію, а й що я виїжджала до Маріуполя, допомагала українським військовим, — пригадує Людмила.

— Я завжди просила волонтерів, щоб вони не казали, що це саме я передаю. Щоб військові просто знали, що це з окупованої території, щоб вони знали, що їх чекають.

З мішком на голові Людмилу завели в Ізоляцію. З однієї руки зняли кайдани та сказали роздягтися.

Ти стоїш гола серед чоловіків, тебе щипають, тикають, над тобою сміються. Уже не розумієш, хто і що каже, чекаєш, що буде далі, — розповідає Людмила Гусейнова.

Ізоляція та донецьке СІЗО

Після того як дозволили вдягтися, жінку вкинули в камеру, зачинили двері. Тоді вона почула жіночі голоси. Це була невеличка камера, дві двоповерхових нари, білою фарбою замальовані вікна.

Молода дівчина, що була в камері, розповіла, що це Ізоляція. Рідні жінки відразу найняли адвоката, але він сказав, що єдина надія — обмін полоненими. Адвокат запропонував погоджуватися з усіма обвинуваченнями, щоб швидше отримати вирок та потрапити на обмін.

Що я мала заперечувати? Те, що я писала в соцмережах на підтримку України? Я від цього не відмовлялася. З надією я чекала, коли мене будуть допитувати, — розповідає Людмила.

Потім сталося диво, жінку перевели з ізоляції в донецьке СІЗО. Але слідчий попросив тюремну адміністрацію, щоб жінці надали найгірші умови. Там було 20 жінок, усі вони були затримані за кримінальні злочини, убивства, наркотики, шахрайство.

— Майже всі вони були у бойових угрупованнях так званої “ДНР”. Вони мали досвід убивств наших хлопців.

Читати на тему

Задешево своє життя не продаємо смерті! Як бойовий медик Петро Конопля героїчно рятує українських воїнів

Читай інтерв’ю з медиком, чиє відео з порятунком українських військових на “нулі” облетіло весь світ.

Арешт за український прапорець

Людмила зайшла в нову камеру, довго стояла, “смотряща” запитала статтю. Жінка відповіла — екстремізм. На що отримала відповідь: “ще одна укропка прийшла”. На Людмилу дивилися ненависними поглядами, звинувачували у вбивстві дітей.

— Лише одна жінка навіть не ворухнулася, вона була на верхній нарі, забита в куток. Це була Оля Фоменко, її затримали на лінії розмежування, коли вона провідувала стареньку маму. Жінка жила та працювала у Польщі.

В Ольги на рюкзаку був малесенький прапор України, хтось із черги на неї доніс. За це її заарештували. Після того як дізналися, що вона живе у Польщі, переглянули лайки на постах у підтримку України.

Коли Людмила потрапила в камеру, Ольга була зламаною морально, над нею знущалися. Спускалася з нари лише вночі. Людмилі було боляче це бачити, вона зі сльозами розповідає, як старенька мати приносила Ользі варену картоплю, коли могла дійти до тюрми.

У крайній записці вона написала мені, що справжні патріоти мають зустрітися після цього всього пережитого. Олю, ми зустрінемося, я в це вірю, — каже Людмила.

Імена жінок, які досі у в’язниці

У Людмили не було жодного побачення з рідними за три роки. Вона писала запити з адвокатами, але отримувала відповідь від слідчого, що за шпигунство, яке жінці присудили, вона небезпечна злочинниця, тому побачень не буде.

У нас немає механізму для звільнення цивільних. Люди, це ненормально. Дев’ять років йде війна, — каже Людмила.

Росіяни затримували цивільних з 2014 року, і зараз продовжують це робити. Зараз про це почали говорити, розмова йде про тисячі людей, знайти яких неможливо.

Мені болить за тих жінок, я знаю, через що вони проходять у тій Ізоляції, через які знущання, як їм страшно в донецьких тюрмах серед злочинців. Вони сидять там роками!

У донецькій тюрмі та у сніжнянській колонії зараз перебувають понад 50 жінок, хтось від 2017 року. Ось імена деяких із них: Наталія Шила, Тетяна Журавльова (61 рік, чотири роки перебуває в СІЗО), Ольга Мазалевська, Світлана Головань (вирок 10 років 6 місяців), Марина Юрчак (вирок 15 років), Федорюк Олена (вирок 11 років).

Жінок примушують тяжко працювати, вони живуть у бараках, щодня носять 50 кг мішки з вугіллям. Їх заарештували росіяни, порушуючи всі норми та права людини, Женевську конвенцію та законодавство України.

Людмила Гусейнова сподівається, що рідні цих жінок урешті зможуть дізнатися, де вони та що вони живі, що Людмила за них боротиметься, а також за тих, кого росіяни ув’язнили у 2022-2023 роках.

Раніше ми розповідали про інтерв’ю Юрія Капустяка, який після загибелі Да Вінчі став командиром підрозділу.

А щоб дізнаватися про найважливіше та найцікавіше, підписуйся на Telegram та Instagram Вікон.