“Лють зашкалює – я хочу врятувати свою країну!”. Неймовірні історії волонтерів

Вони збирають мільйони гривень для армії, плетуть найтепліші шкарпетки воїнам, роблять маскувальні сітки, готують сухі борщі й першими вирушають до деокупованих населених пунктів, щоб довезти людям усе необхідне.

Це — українські волонтери. За рік повномасштабної війни в Україні слово “допомога” стало головним в українському лексиконі.

За різними соцдослідженнями, 90% українців так чи інакше підтримували волонтерський рух. Допомагали всі — і дорослі, і діти, і люди старшого віку, незалежно від професії та своїх можливостей.

Найстрашніше для мене – це сидіти, і просто із серії, чекати, коли воно гупне — і ти помреш, — каже волонтерка Валерія.

З початком повномасштабного вторгнення вона підвозила людей, збирала у різних куточках столиці продукти й ліки в одних та доставляла усе це іншим — маломобільним, хворим, стареньким.

І це лише з історій десятків, сотень і тисяч людей України та світу, що стали надійним тилом для оборонців чи порятунком для тих, хто втратив геть усе.

Подивись по темі

Життя триває! Як почати будувати плани попри війну — пояснює психоаналітикиня

Треба жити далі! Розповідаємо, як знову почати будувати плани попри війну.

Нагадаємо, що раніше ми розповідали про те, як іноземці з 20 країн світу пригощають переселенців смакотою.