Збив російський гвинтокрил, але сам врятуватися не встиг. Історія військового Андрія Дідовця

Будь-яка перемога на полі бою — це не лише сучасна техніка і достатня кількість боєприпасів. Найголовніше — це бійці. Саме завдяки їхній мужності, патріотизму та готовності до самопожертви росіяни втекли спочатку з Київщини.

Потім була деокупація Харківщини та Херсонщини. І наша історія про командира зенітно-ракетного підрозділу Андрія Дідовця. У перші дні повномасштабного вторгнення він відправив родину в евакуацію, а сам пішов боронити країну. Це наша присвята загиблому герою.

Збив російський гвинтокрил, але врятуватися не встиг: історія Андрія Дідовця

Родина гортає альбом зі світлинами, на яких Андрій усміхався. Маленькі Сашко та Марійка з болем і гордістю показують медалі тата. Кажуть, тато був добрим, сміливим і завжди усміхався. Про те, що Андрій зібрався на війну, родина дізналася не відразу.

Родина була в евакуації, Андрій лишався у Києві. Казав, дивитиметься за квартирою та буде волонтерити. А сам — оббивав пороги військкоматів. Тетяна, дружина Андрія, помітила, що щось не так — дивні шуми в телефоні, чоловіка не було вдома у комендантську годину.

У березні минулого року Андрій поставив родину перед фактом — надіслав відео присяги. Вступив до 25-го окремого стрілецького батальйону. Батькам теж нічого не розповідав. Написав, що шкодує, що не пішов воювати у 2014 році.

Наприкінці літа 2022 батальйон вирушив на Донеччину. Билися під Сіверськом, у Білогорівці. Андрій запевняв, що майже в тилу, давав настанови дітям. Знімав відео, де розповідав рідним про погоду і настрій. Тепер ці відео мама Андрія переглядає щодня.

Читати на тему

З полону або не повертаєшся, або стаєш скаліченим: історія 19-річного бійця Степана про місяці в російській неволі

Коли тобі 19 років і ти в полоні, то думаєш, що молодість минає, а ти сім’ю не встиг завести, нічого не встиг, — ділиться думками Степан.

Що Андрій у самому пеклі — розбитій Білогорівці — родина дізналася за кілька місяців. Військовий дуже хотів потрапити на день народження доньки, але не встиг. За два тижні до довгоочікуваної зустрічі з рідними Андрій загинув.

7 жовтня Тетяна не отримала повідомлення від чоловіка. 8 жовтня дізналася, що він загинув. Росіяни без перестанку били по Білогорівці, в небі працювала ворожа авіація. Андрій зі Стінгера вдарив по російському гелікоптеру, але сам сховатися не встиг.

Уламок російського гелікоптера забрав його життя. Родина отримала від президента медаль посмертно. Кажуть, це пам’ять і гордість за батька та чоловіка, його вчинок. Біль не зникає, але родина намагається жити далі.

Раніше ми розповідали історії загиблих героїв з Черкас.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.