До 19 червня в мобільному застосунку Київ цифровий триватиме рейтингове голосування за перейменування вулиць столиці. Кияни та всі, хто мають цей додаток, можуть проголосувати за зміну назв 296 вулиць.
Уже є два мільйони голосів від понад 100 000 українців. У минуле відійдуть численні діячі Росії, російські та білоруські топоніми. Нарешті наші вулиці матимуть імена наших героїв, діячів науки та культури й навіть історичних подій, які приховувала радянська освіта.
Волгоградська вулиця може отримати ім’я нещодавно загиблого розвідника і громадського активіста Романа Ратушного, Славгородська — молодого бійця і лінгвіста Дениса Антіпова.
Вулицю Жолудєва можуть перейменувати на честь журналіста Олександра Махова, інші вулиці отримають імена багатьох наших полеглих героїв.
А от деяким столичним вулицям повернуть їхні історичні назви: Грушецька, Верхньоюрківська, Чмелів яр, Конотопської битви, героїв УПА, князів Острозьких тощо.
Рішення про дерусифікацію вулиць київська влада ухвалила у квітні. Перелік кандидатів на перейменування з’явився несподівано навіть для членів міської комісії.
Через поспіх з карти Києва ледь не зникли вулиці українських радянських митців і науковців, зокрема поета Миколи Бажана, лірика Павла Тичини, поета-фронтовика Леоніда Первомайського, романтика пригод Миколи Трублаїні, автора історичних романів Семена Скляренка та інших.
Їх звинувачують у колабораціонізмі з радянськими органами, проте публічних документів, які б доводили це, немає. Хоча, безперечно, зрозуміло, що контакт з більшовиками ті мали.
Недарма проходили процес декомунізації для того, щоб зараз повертатись до тих самих більшовистських методів. Процес має бути виваженим, обґрунтованим, осмисленим і під контролем фахівців та з експертизою.
Про це розповідає член комісії з перейменувань при міському голові Тиміш Мартиненко-Кушлянський.
Проти перейменування цих вулиць виступив й Інститут національної пам’яті. Місцева влада хоче, щоб Київ набрався сили як від старих, так і від нових імен української історії.
Протягом довгих століть Росія намагалась придушити українську культуру, аби підкорити незламний народ. Однак щоразу все йшло не за її планом. Читай, чи варто робити дерусифікацію пам’яток культури.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!