18 блокпостів дорогою до свободи: переселенка з Маріуполя про те, як окупанти викрали дитинство її доньки

Cвітлана Бигуняк — переселенка з Маріуполя. У перші дні повномасштабного вторгнення вона з донькою опинилась у місті, яке росіяни почали знищувати.

Жінка розповіла, яким було життя в Маріуполі після 24 лютого 2022 року та як їй вдалося врятуватися з окупованого міста.

Історія переселенки з Маріуполя

Cвітлана Бигуняк народилася та все життя прожила в Маріуполі, як і її мати. Там і зустріла повномасштабне вторгнення РФ.

Каже, у місті були настільки активні бойові дії, що їх з донькою могли вберегти хіба тільки вищі сили.

Жили у приватному будинку, але було розуміння, що в ньому ніде ховатись від російських снарядів. Тому 1 березня жінка з донькою обійшли найближчі багатоповерхівки — шукали підвали, аби врятуватись там. Проте усі вони були непридатні для ролі укриття.

Я зрозуміла, що я не зможу захистити дитину. Нам немає де ховатися.

Наступного дня під час розмови з подругою попросила, побути в неї з донькою кілька днів. Вона погодилась.

Транспорт тоді вже не ходив, тому Світлані довелось йти пішки з донькою. Протягом перших днів перебування у новому сховку ходили шукати хліб та питну воду.

А 6 березня подруга мені вранці принесла чай зі смородиною. Дев’ята година, я з книгою та кружкою, і в наш дім потрапляє снаряд Града.

Тоді усім вдалось вижити. Але було ухвалене рішення — вибиратись з оточеного міста. Вранці віддали продукти сусідам та просто пішки відправились у дорогу.

Зупинялися машини та пропонували допомогу. Так вдалось трьома автівками дістатись до Мангуша. Там у дитячому садочку вдалось переночувати. Звідти дістались вже до Бердянська, де вже з’явилась можливість вперше за стільки днів помити голову дитині.

Пізніше жінка з донькою зібрали сумки та пішли до школи, де був мікроавтобус. Сидіння були вже зайняті, але можна було їхати стоячи.

Читати на тему

Евакуація під дулами та полон: історії порятунку з Маріуполя, від яких холоне кров

Що пережили маріупольці під час атаки росіян та як вони вижили: читай у матеріалі.

Це був автобус одного пастора та його пастви. З ними Світлана з донькою й провели всі 13 годин дороги навстоячки. На кожному з 18 блокпостів окупанти зупиняли автобус. Усіх чоловіків щоразу виводили з автобусу, роздягали, допитували. Часом і детально перевіряли руки жінок — шукали снайперок.

Уже в темряві колона дісталась Запоріжжя. Там на маленьких ліжках у дитячому садочку Світлані вдалось перепочити три години.

На під’їзді до Запоріжжя ви не уявляєте, яка була радість. Це просто була така радість, що ми нарешті в Україні.

Із Запоріжжя вона з донькою поїхала до родичів у Дрогобич. Лише там прийшло усвідомлення всього пережитого. Жінка сиділа, читала новини та плакала.

Моїй дитині 15 років, але по суті, вони (росіяни, — ред.) вкрали в неї дитинство.

Та дехто відправився у саме пекло добровільно, аби захистити цивільних. Серед тих героїв був також стрілець Анатолій Басенко. Читай потужну історію незламного добровольця про оборону Маріуполя.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.