Організацію Об’єднаних Націй створили після Другої світової війни, щоб більше ніколи не допустити кровопролиття та жахіття війни.
Однак Росія, яка є постійним членом ООН, порушила всі можливі закони й замість того, щоб бути гарантом миру, стала агресором.
Засідання Ради ООН в Нью-Йорку присвятили питанню української війни й воєнним злочинам РФ.
Під красивим прикриттям визволення російськомовного населення окупанти знищували все й всіх. Забирали життя в тих, хто розмовляє російською та українською, в дорослих та немовлят.
Окупанти вивезли з українських територій понад 1 млн українців, серед них близько 200 тисяч — діти.
Окрім цього, знущалися з населення, скоюючи важкі воєнні злочини: ґвалтування, катування тощо. Наслідки “руського міра” на власні очі побачив цілий світ.
Президент Європейської Ради Шарль Мішель навіть відвідав Бородянку й переконався у звірствах, що коять “рятівники”.
Ми маємо визнати реальність: тисячі українців вбиті або зазнали насильства, численні міста зруйновані — це варварська війна, яку веде постійний член Ради ООН.
Українці за цю агресію платять найвищу ціну — життя, та наслідки вже відчувають на собі країни, які залежали від українського продовольства.
Шарль Мішель особисто звернувся до агресора, чітко зазначивши, що Росія — єдина, хто несе відповідальність за продовольчу кризу, і назвав РФ ще однією невидимою ракетою проти вразливих країн.
Адже мільйони тонн зерна заблоковані в Чорному морі через російські кораблі та атаки на транспортну інфраструктуру.
Не витримавши обговорення злочинів власної країни й тієї правди, про яку говорили на засіданні Ради Безпеки, постійний посол Росії в ООН Василь Небензя просто втік із зали.
А посол України Сергій Кислиця зауважив, що путінська агресія має бути припинена заради всього світу.
Будь-які поступки — це шлях до нової війни.
Та не всі країни такі одностайні в осуді РФ. Деякі лише вдають, що засуджують агресію, однак продовжують співпрацю. Які країни світу наші друзі, а які просто вдають солідарність, читай в нашому матеріалі.