Я бачила таке, що прості люди й уявити не можуть: Тайра про катування, полон та бої за Маріуполь

Свідчення українських військових, медиків та волонтерів, які побували у полоні, становлять надзвичайно важливу базу доказів воєнних злочинів, що вчиняють російські окупанти.

Українська військова парамедикиня Юлія Паєвська, також відома за позивним Тайра, розповіла для марафону Єдині новини про катування та погрози загарбників у полоні, а також про життя після звільнення.

У Маріуполі парамедикиня опинилась 23 лютого. Після початку повномасштабної війни почала працювати у госпіталі.

Однак коли зрозуміла, що обстріли продовжаться, взяла маршрутний автобус, завантажила туди жінок та дітей і спробувала їх вивезти. На блокпосту окупанти зупинили всіх для перевірки документів.

Вони взяли мої документи, побігли в приміщення, після чого повернулися з якимось планом та забрали у полон.

Як говорить сама Тайра, так і почалася тримісячна епопея. Загарбники катували жінку та погрожували вбити. Усіма методами намагалися зламати її волю та віру у звільнення.

Я бачила таке, що нормальній людини й уявити таке не можна.

Читати на тему

Мені пощастило, все могло закінчитися інакше — Тайра розповіла про повернення і найважче у російському полоні

Українська військова Тайра, яку нещодавно звільнили з полону, розповіла про найважче і найстрашніше у російському полоні, а також дала поради тим, хто постраждав від війни.

Тепер парамедикиня розповідає про полон дуже мало. Порівнює цей досвід зі своїм дідусем, який пройшов блокаду Ленінграда та опісля не розповідав майже нічого. Тайра говорить, що для однієї історії на дві хвилини знадобиться ще дві години для пояснень.

І хоча надії не могло бути жодної, парамедикиня зберігала віру у вільне майбутнє. Тепер жінка вважає справжнім дивом своє звільнення. Проте радіти життю так і не наважується, оскільки її побратимам ще загрожує смерть.

Я не можу спокійно гуляти та насолоджуватись сонечком і морем, поки мої побратими сидять у кам’яних мішках та піддаються тортурам.

Тайра ділиться своїми роздумами, що можна було б зголоситись сісти за стіл перемовин, якби окупанти повернули всіх наших бранців.

Буду рада, якщо всі наші полонені повернуться додому, тому що день там — це рік життя.

А поки парамедикиня вважає, що ми мусимо продовжувати боротись. А на кордоні вже можна буде зупинитись, видихнути та почати відбудовувати країну.

Перемога стане тільки початком, тому що після нам потрібно буде будувати країну нашої мрії.

Після повернення з полону Тайра провела три тижні у лікарні, а тепер готується до змагань Ігри воїнів, що відбудуться у США.

У російський полон потрапляють не лише військові, волонтери чи навіть цивільні, але й священнослужителі. Читай історію капелана, що рятував військових зі Зміїного.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!