Чому дитина перестає говорити після стресу: психологиня розповіла, як батькам допомогти малечі

Психіка дітей — дуже тендітна річ. Те, що доросла людина може сприйняти нормально, дуже травмує дитину та викликає шокові стани. 

Зараз в Україні триває війна, на жаль, діти стають свідками обстрілів, втрачають батьків та самі зазнають травм. Для них це може бути сильним стресом та викликати гостру реакцію. 

Одна з таких реакцій — мовчання. Дитина перестає розмовляти з усіма та йти на контакт, замикається у собі. Психологиня Олена Лісова розповіла для 24 каналу, чому діти починають мовчати після стресових ситуацій.

Чому діти мовчать

Психологиня пояснює, що мовчання, замкненість, припинення спілкування можуть бути наслідком травматичного досвіду. Якщо дитина різко замовкла, а до цього постійно розмовляла, то це означає, що ситуація у неї викликала високий рівень страху. 

У психології та психіатрії таке порушення поведінки називають мутизмом. Також є селективний (вибірковий) мутизм, коли дитина розмовляє лише з близькими людьми.

Експертка каже, що наш “рептильний мозок”, який відповідає за задоволення найнеобхіднішого, а також за сенсорно-моторні реакції, може блокувати можливість рухатися, видавати звуки, щоб ввести в оману потенційних ворогів, якщо є небезпечна ситуація.

Мовчання дозволяє знизити рівень страху, тривогу і зберігати більш-менш стерпний у цей момент для людини рівень напруження. Людина, як і тварини, має три основні реакції: бий, біжи, завмри.

Остання з них вмикається, коли ресурсів на перші дві недостатньо. Мовчання входить до реакції “завмри”. Якщо мовчання триває до трьох діб, це ознака шокової реакції ступору. Вона може минути, якщо дитина перебуває в безпечному фізичному й соціальному середовищі.

Читати на тему

Обійми та поговори: як підтримати дитину, яка закрилася у собі через війну в Україні

Через війну в Україні, чимало дітей закрилося у собі. Психологи радять в першу чергу батькам — бути дуже уважними та придивлятися до поведінки своїх дітей.

Що робити, якщо дитина перестала говорити

Батькам треба забезпечити дитині спокійне оточення, дати їй достатньо простору і часу для того, щоб вона могла розслабитися. Важливо задовольняти базові потреби дитини, вона має бути у безпечному місці, з теплою їжею і напоями, а поруч мають бути дорослі, які демонструють, що готові її підтримувати та захищати. Дитині треба казати такі фрази:

• Я поруч з тобою;
• Ми з тобою зараз у безпеці;
• Я захищаю тебе.

Якщо дитина не пережила насилля, її можна обіймати, брати на руки, колихати. Але перед цим обов’язково запитати дозвіл. Нормально, якщо дитина відмовиться. Після пережитого стресу дитина може деякий час бути дезорієнтованою й у своїх бажаннях, і в тому, що для неї може мати ризики. 

Також дуже важливо підтримувати ритм життя та відтворювати звичайний розпорядок дня. 

Фото: Pexels

Що робити, якщо мовчання дитини триває довго

Якщо реакція на стрес триває довше ніж 72 години після травматичної події, то це є ознакою гострого посттравматичного розладу. Він може тривати до місяця. Важливо робити поради, перераховані вище. Важливо також уникати метушні, говорити з дитиною негучним голосом, повільно, не робити в її бік різких рухів.

Можна налагодити комунікацію за допомогою письма або спеціальних жестів. Пропонувати дитині спільні заняття.

Якщо протягом місяця після травматичної події стан дитини не покращується, варто звернутися за допомогою до фахівців із психічного здоров’я (психолога, психіатра).

Чого робити не можна

Не можна знецінювати почуття дитини, говорити, що вона переймається через дурниці. Порівнювати з чужими проблемами й казати, що все скоро мине.

Також не треба, дитину змушувати говорити з тими людьми, з якими вона не хоче, а також насильно вести дитину в людні місця, в компанії, запрошувати її друзів додому, якщо вона цього не хоче.

У жодному разі не можна маніпулювати, наприклад: “Якщо не припиниш мовчати і не почнеш говорити, я віддам тебе в лікарню”.

Не треба проектувати на дитину свою тривожність, вона має відчувати, що поруч із нею впевнений дорослий, який може бути для неї опорою.

Інколи батьки не приділяють увагу емоційному стану дітей, кажуть, що в них просто такий вік чи характер, але проблема може бути серйознішою. Раніше ми розповідали, як визначити, чи потрібна психологічна допомога дитині.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.