Україна десять років живе у стані війни і два роки проживає повномасштабну війну. Є діти, які навіть не знали мирної України. Дорослі розуміють увесь жах ситуації та можуть не стримувати своїх емоцій щодо ситуації в країні та стосовно ворога при дитині.
Діти зчитують інформацію з батьків та оточення, тому також можуть відчувати ненависть до росіян, злитися на них та навіть бажати їм смерті.
Але така поведінка може лякати батьків. Психологині фонду Голоси дітей Оксана Писарєва та Олена Іванова розповіли для Надії Швадчак з УП.Життя, коли ненависть є нормальною та як про це говорити з дитиною.
Оксана Писарєва говорить, що ненависть — інтенсивне, негативно забарвлене почуття, яке вважається деструктивним. Люди виражають ненависть за допомогою відрази, ворожості, огиди, бажання завдати болю, щоб помститися. Утім, варто знати, що ненависть не виникає на порожньому місці — це високий рівень небайдужості до ситуації.
Психологиня акцентує, що ненависть до росіян у маленьких дітей, це швидше повторення за батьками. Вони чують, про що розмовляють батьки — росіяни винні в обстрілах, у тому, що хтось з рідних воює тощо. Діти бачать емоції батьків, бачать їхню злість та ненависть.
Але не треба спеціально акцентувати дитині на ненависті, яку вона відчуває, чи давати оцінку: погано це чи добре. Адже якщо ненависть це погано, то чому ми всі це робимо?
— Дітям важливо говорити все, як є, але дуже простою мовою. Вони не розуміють метафор. Нам потрібно добудовувати в їхній свідомості складніші категорії, міркувати разом: “Що означає бути добрим? Що — злим?” — пояснює Писарєва.
Фото: Pexels
Вона говорить, що бажати смерті іншій людині — не є категорією добра, але війна — це недобре для людини, адже вона руйнує, вбиває. Треба пояснювати дітям, що ми злі на ситуацію війни, але при цьому здатні любити.
— Чи варто хвилюватися про надмірну ненависть у дитини? Іноді батьки кажуть, що дитина занадто агресивна, але що означає “занадто”? Ми не можемо оцінювати почуття. Вони або є, або їх немає. Якщо є, ми пробуємо їх ідентифікувати, виявити їхню природу і чи мають вони деструктивний характер. Якщо це деструктивно, шукаємо екологічні способи розрядки, — пояснює експертка.
За її словами, навіть якщо батьки заборонять дитині проявляти злість, дитина не буде цього робити, але саме злість не зникне. Тому батьки мають пояснювати, що злість це нормально, але намагатися розібратися з дітьми, як вона впливає.
Психологиня Олена Іванова також погоджуються, що діти відображають поведінку дорослих. Тому, якщо зараз скрізь звучить, що ми не пробачимо і помстимось — це не може оминути дітей. Вона акцентує, що відчувати ненависть до тих, хто прийшов до нас зі зброєю і вбиває — нормально. Можна дозволяти дітям ці емоції, але й не забувати наголошувати на тому, що війна — це погано.
Іванова наголошує, що ненависть не повинна руйнувати нас і не може проявлятися скрізь. Для дитини може бути деструктивним постійний стан ненависті, тому батьки мають допомагати впоратися зі злістю. Наприклад, запропонувати виплеснути злість на подушці.
— Якщо це малі діти, ми дозволяємо їм малювати те, що вони хочуть. Не казати малювати квіточки замість танків і не боятися, що там буде все чорне або кольору крові.
Навіть якщо дитина малює щось, що тебе лякає, це треба приймати. Якщо бачиш на малюнку ракети, запропонуй додати укриття або військових, які ці ракети збивають, — радить експертка.
Вона додає, якщо батьки не забороняють висловлювати ненависть до росіян і кажуть, що дійсно можна злитися, адже вони винні у війні, тоді ненависть у дітей не стає занадто сильною.
Більшу злість до росіян у дитини викликає те, що хтось з батьків пішов воювати. Раніше ми розповідали, як підтримати дитину, якщо хтось з батьків пішов на фронт.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.