У кожній людині закладено базовий набір емоцій. Однак у суспільстві чомусь заведено поділяти свої почуття на хороші та погані, тобто вдаватися до заборон.
Для нашої психіки пригнічувати будь-які з них — небезпечно й може мати неприємні наслідки. Та проживати емоції теж треба екологічно.
Патерни вивільнення своїх емоцій ми формуємо ще в дитинстві, коли з батьківською допомогою вчимося проживати злети й невдачі, радощі та сум.
А як бути з табуйованими емоціями та реакціями, яким не можуть дати ради навіть дорослі, не кажучи вже про те, щоб навчити з ними впоратися дитину?
Йдеться про агресію. Вивільнення цієї енергії дітьми може схвилювати, розізлити, поставити у глухий кут та засмутити дорослого. Адже зазвичай вона асоціюється з ворожою та руйнівною поведінкою.
Під час війни, величезного стресового фактора, агресивність у дітей може підвищитися. Та що як дорослі дарма табуюють агресію і з нею можна легко впоратися без зайвих нервів?
Все про агресію у дітей та її вивільнення розповіла дитяча психологиня, фахівчиня благодійного фонду Запорука Наталя Булатевич.
Кожна емоція закладена в нас не просто так. Всі вони формувалися у предків ще на початку людського існування, щоб наш вид міг краще адаптуватися та виживати. Тож будь-яка емоція має свою функцію.
Одне зі значень слова агресивний — той, кого веде вперед потужна енергія. Функціональне призначення енергії агресії — це сила та самопідтримка для здійснення будь-яких дій.
Агресія приводить наше тіло у стан повної бойової готовності, стимулює вихід необхідних гормонів, щоб ми були ефективні в бою і вижили.
Зараз нічого не змінилося і наш організм так само прагне вижити. Отже, агресія та злість — це особлива поведінка дитини, в якій проявляється її сила, прагнення до виживання.
У загальноприйнятому розумінні, коли йдеться про агресію, всі уявляють бійку, сварку, лайку тощо.
Та це далеко не всі форми. Деякі у нашому суспільстві навіть заохочуються. Маються на увазі екологічні прояви цієї енергії.
До прикладу, вступ до вишу, участь у змаганнях та заслужена перемога — це досить агресивні дії, які супроводжуються значним збудженням та підйомом енергії.
Це і є екологічна соціалізація агресивних потреб, коли враховуються інтереси як окремої людини, так і в цілому суспільства.
Тож хорошим емоційне виховання можна вважати тоді, коли агресивні потреби не блокуються, а спрямовуються на певні досягнення, активність дитини.
Цікавий факт: підійти й сказати “я тебе кохаю” — є не менш агресивною дією, ніж сказати “я тебе ненавиджу”. Адже ці слова заряджені однаково сильною енергією дії.
У сучасному світі гнів — почуття, яке лякає дорослих найбільше. Маля швидко зчитує настрої батьків, тому вчиться пригнічувати емоції.
До того ж сама емоція гніву може лякати дитину своєю новизною та незрозумілістю, тож цілком логічно, що маля не знатиме, як дати раду своїм почуттям.
Хоча ззовні блокувати емоції можливо, саме почуття живе глибоко всередині, приховане від світу, і може бути руйнівним, якщо тривалий час його не проявляти.
Це ніби стримати вулкан всередині себе або проковтнути бомбу. Можна виграти час, та наслідки будуть ще гірші.
Дорослі, в яких заблокована агресивність, страждають різними захворюваннями, схильні до неконтрольованих спалахів люті, мають різні залежності тощо.
Гнів, агресивна енергія та відчуття власного “я” крокують пліч-о-пліч. Коли дитина усвідомлює неприпустимість вираження гніву, її “я” стає розмитим.
Як наслідок, її м’язи напружені, дитина приховує думки, перестає відчувати власні межі. А організм тим часом шукає способи, щоб випустити пар.
Випустити пар треба хоч якось, тому дітей, які приховують гнів, можна легко помітити. Щоб виразити злість, вони використовують власне тіло:
Дорослий — це точка опори для дитини. Маля завжди розраховує на дорослого, який не зламається під натиском емоцій, а допоможе втихомирити бурю.
Зрештою, ти єдина надійна доросла турботлива людина, хто може і повинна допомогти дитині зустрітися з негативом та агресією.
Та всі ми люди й у всіх є свої переживання, тому перше, що необідно зробити дорослому, — поспілкуватися про свій ресурс. Тільки так можна якісно допомогти малечі.
Оскільки агресія — це енергія, яка застрягла в тілі, то її треба обов’язково вивільнити. Завдання дорослого — навчити дитину робити це екологічно.
Можна придумати багато фізичних активностей у формі гри та забавки:
Направду, є ще безліч варіацій та можливих виходів агресії — в основі має бути фізична активність або творчість.
Останній, дуже важливий етап допомоги дитини в пізнанні своїх емоцій, — це їхнє обговорення.
Такий своєрідний самоаналіз не тільки допомагає розвивати усвідомленість, а й допоможе надалі легалізувати всі почуття та вгамувати себе.
Наприкінці прожитого дня обговоріть ситуації, які траплялися з дитиною і, зокрема, ті, які викликали роздратування та злість.
Важливо робити це без крику чи осуду, щоб малеча почувалася в безпеці й не закривалася.
Часто за злістю стоїть інша емоція, наприклад, сум через щось нездійснене чи не зроблене. Дайте можливість посумувати про це.
Благодійний фонд Запорука запустив безкоштовну гарячу лінію психологічної підтримки для українців в умовах війни. Сьогодні важливо не залишатися наодинці зі своїми емоціями і страхами. Фізична безпека — наша базова потреба. Але психологічна стабільність відіграє не менш важливу роль.
Гаряча лінія за номером 0 800 4000 23 працює безкоштовно та цілодобово по всій території України з усіх мобільних операторів. Для дзвінків із-за кордону використовуй номер +38 050 493 03 07.
А що, як дитина не йде на розмову? Що робити, якщо малеча закрилася у собі через війну? Ми вже писали, як допомогти дитині та який підхід до неї треба застосувати дорослому.
Щоб не пропустити наші нові матеріали, підпишись на наш Telegram-канал.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.